Дата документу 20.08.2024 Справа № 333/3079/24
Справа № 22-ц/807/1649/24 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.
Є.У.№ 333/3079/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
20 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Гончар М.С.,
секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 інтереси якої представляє адвокат Сєдой Михайло Володимирович на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, за участі заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Заява мотивована тим, що з 2019 року вона проживала з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка, вели спільне господарство. У 2023 році ОСОБА_3 призваний до лав Збройних Сил України та знаходився в зоні бойових дій. 05.02.2024 він зник безвісти в районі села Новомихайлівка, Покровського району, Донецької області. Метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є подальша реалізація прав як члена сім'ї особи, яка зникла без вісті під час виконання службових обов'язків.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя 25 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Сєдова М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків прол наявність між нею та ОСОБА_2 спору про право, адже ОСОБА_1 наголошувала в заяві, що встановлення даного факту потрібно для реалізації прав, передбачених ЗУ «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин», зокрема, права на отримання достовірних відомостей про місце перебування особи, зниклої безвісті за особливих обставин, обставин його загибелі, місця поховання, інформацію про хід та результати розшуку особи, право на соціальний захист. Апелянт також зазначає, що заяв про отримання грошового забезпечення або інших сум від держави не подавала, на будь-які виплати не претендує, жодного спору про виплати не має. Висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа ОСОБА_2 зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим. Вказує, що не визнавала факту проживання заявниці однією сім'єю з її сином ОСОБА_3 та вважає, що між нею і заявницею існує спір про право.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її представника Сєдого М.В. , заперечення ОСОБА_2 та її представника адвоката Романок А.Ф., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 2019 року вона проживала з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка, вели спільне господарство. У 2023 році ОСОБА_3 призваний до лав Збройних Сил та знаходився в зоні бойових дій. 05.02.2024 він зник безвісти в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, є подальша реалізація прав, як члена сім'ї особи, у зв'язку із зникненням співмешканця під час виконання службових обов'язків.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що між учасниками справи існує спір про право.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання, а одним з критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження судова практика визначає саму можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
При зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 проходив службу у лавах ЗСУ та зник безвісти. Вказана обставина в подальшому є підставою для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до ст.16-3 якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними , проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Таким чином, виходячи з особливостей даної категорії справ , а саме тієї обставини, що встановлення факту, про який просить заявниця, може вплинути на права і обов'язки як Міністерства оборони України, так і ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано залучив останніх як заінтересованих осіб.
ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала факт проживання однією сім'єю заявниці з її сином ОСОБА_3 .
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснювала, що не приховувала від ОСОБА_1 ніякої інформації щодо обставин зникнення її сина та щодо його розшуку.
Отже висновок суду першої інстанції про те, що між учасниками справи існує спір про право, є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має на меті отримання будь-яких виплат, що належать членам сім'ї осіб, які зникли без вісті під час виконання службових обов'язків, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відмова компетентних органів у наданні ОСОБА_1 достовірної інформації про місце перебування ОСОБА_3 , про результати його розшуку, тощо не є підставою для встановлення юридичного факту. Така відмова муже бути оскаржено в порядку, передбаченому Законом «Про інформацію».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд вважає, що у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст.374,375,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2024 року.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
С.В. Кухар