Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 1-кп/733/31/24
Єдиний унікальний №733/1563/23
Ухвала
21 серпня 2024 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12023270330001078 від 10 серпня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, у скоєнні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України,
В провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , у скоєнні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України.
21.08.2024 року прокурор Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні надав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до 21 липня 2024 року включно. Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 серпня 2024 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 31 серпня 2024 року. Обставини, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики, передбачені п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують, а саме: ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, так останній як ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків та розуміючи, що санкція інкримінованого йому правопорушення передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, може без дозволу слідчого та прокурора залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та беручи до уваги те, що обвинувачений вже порушував покладені на нього обов'язки, у зв'язку з чим останньому було змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою; ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, які відомі обвинуваченому, а тому існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків; ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має постійного джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 309 КК України, продемонстрував свою схильність до незаконного збагачення шляхом незаконного збуту психотропних речовин, що може призвести до вчинення останнім аналогічних кримінальних правопорушень; ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може бути виражено у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих свідчень та підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підтримав та просив його задовольнити з підстав, вказаних у даному клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд винести законне, справедливе рішення, враховуючи думку її підзахисного ОСОБА_4 та перевіривши доводи щодо заявлених прокурором ризиків, передбачених п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд ураховує те, що обвинуваченому було змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою внаслідок невиконання ним покладених слідчим суддею обов'язків, а також з метою попередження ризику переховування ОСОБА_4 від суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, враховуючи, що заявлені ризики не зменшилися та жоден з більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам та те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України перебуває на стадії розгляду.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.08.2023 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.09.2023 року задоволено клопотання захисника підозрюваного та визначено підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 грн. Цією ж ухвалою встановлено, що у разі внесення застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки: - негайно прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого чи прокурора; - не відлучатися із Прилуцького району Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; - утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, навчання або роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
19.09.2023 року ОСОБА_4 був звільнений з-під варти з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесенням застави у розмірі 107360 грн. та останнього під розпис ознайомлено з обов'язками, покладеними на нього ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду у зв'язку з внесенням застави.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не виконав покладені на нього обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.09.2023 року та не з'являвся до суду, відносно останнього було оголошено розшук з метою затримання та приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави до 21 липня 2024 року включно, який утримується на даний час в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 серпня 2024 року включно. Таким чином, строк тримання під вартою закінчується 31 серпня 2024 року.
Відповідно до матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України, які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, тяжким та тяжким злочинами, за якими передбачено максимальне покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, в останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, може не виконувати обов'язки та не з'являтися до суду, може залишати місце свого проживання та не з'являтися до суду, а також переховуватися від органів досудового розслідування та може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також може створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих свідчень та підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Крім того, обвинувачений вже порушував покладені на нього обов'язки, в зв'язку з чим останньому було змінено запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також матеріали кримінального провадження не вказують на наявність медичних довідок про наявність інвалідності або інших захворювань в останнього, які б унеможливлювали його тримання під вартою, а тому враховуючи вищенаведене, при обранні більш м'якого запобіжного заходу, внаслідок чого можливі втрати доказів у кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не змінилися та продовжують існувати.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи вищенаведене та встановлені судом обставини при продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання йому запобіжного заходу, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи даного кримінального провадження, а також те, що судове провадження з об'єктивних причин не може бути завершене до спливу строку тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 176-177, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в здійсненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 жовтня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» для відома.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя ОСОБА_1