Справа № 750/13165/23
Провадження № 2/750/108/24
20 серпня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні, припинення права власності на частку у спільному майні,
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,
05 вересня 2023 року ОСОБА_3 , законним представником якої є ОСОБА_4 , з використанням засобів поштового зв'язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- стягнути з відповідача грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 287430 грн.;
- припинити з дня отримання ОСОБА_3 грошової компенсації її право власності на 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнавши за відповідачем право власності на цю частку вказаного автомобіля.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 04 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина - ОСОБА_3 . Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2021 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно, яка, зокрема, складалася із автомобіля марки HYUNDAI, моделі ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Спадкоємцями померлого ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, є його мати - ОСОБА_2 та малолітня дочка - ОСОБА_3 , 2015 року народження. 05 травня 2023 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Л.М. останній було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку вказаного вище автомобіля. Свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку автомобіля спадкоємцю - ОСОБА_2 не видано. Оскільки відповідач також є спадкоємцем ОСОБА_5 та прийняла спадщину, а тому до неї перейшла 1/2 частка всіх прав та обов?язків спадкодавця. Таким чином, спірний автомобіль належить малолітній ОСОБА_3 та відповідачу на праві спільної часткової власності. Ймовірна ринкова вартість спірного автомобіля становить 574860 грн. Автомобіль є річчю неподільною, а тому виділ його частки в натурі не допускається, він знаходиться у користуванні відповідача в гаражі, до якого ні позивач, ні її законний представник не має доступу. Крім того, позивачу на даний час лише 8 років, що унеможливлює користування нею зазначеним автомобілем більше 10 років, у той час як право позивача на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації за частку не може бути обмежене іншим співвласником, у зв'язку з чим ефективним способом захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 є стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частку спірного автомобіля у розмірі 287430 грн. та припинення права спільної часткової власності на спірне майно, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що вона є матір'ю померлого ОСОБА_5 та його спадкоємцем. Позивач також є спадкоємцем померлого ОСОБА_5 , а тому спірний автомобіль належить їм на праві спільної часткової власності, при цьому частки є рівними. Відповідач є пенсіонером та єдиним джерелом її доходу є пенсія. Чоловік відповідача - ОСОБА_6 має ряд хронічних захворювань і на даний час йому рекомендована консультація аритмолога з метою вирішення питання імплантації ШВР, що потребує значних фінансових витрат, а тому відповідач не має можливості сплатити позивачу грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля. Крім того, відповідач не давала згоди викупити у позивача її частку у праві власності, а примушувати її до цього є порушенням її прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку, виплата компенсації позивачу становитиме для відповідача надмірний тягар. Також, у позові зазначено про неможливість користування транспортним засобом в інтересах дитини в силу її віку, що є підставою для припинення права власності малолітньої ОСОБА_3 на належну їй 1/2 частку шляхом стягнення грошової компенсації за таку частку з відповідача, натомість у поданому відзиві в справі № 750/12128/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання та спілкування з онукою, яка перебуває на розгляді у Деснянському районному суді м. Чернігова, ОСОБА_4 зазначає, що даний транспортний засіб нібито перебуває у користуванні лише ОСОБА_2 та остання не надає їй доступу до транспортного засобу для використання його в інтересах малолітньої ОСОБА_3 . Відповідач не заперечує щодо встановлення порядку користування даним транспортним засобом між нею та законним представником малолітньої дитини в інтересах дитини, що відповідатиме дотриманню розумного балансу між інтересами обох співвласників. Крім того, у позовній заяві не наведено обгрунтованих підстав того, що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку спірного автомобіля шляхом отримання від відповідача компенсації вартості такої частки буде відповідати інтересам дитини.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 листопада 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнала.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради в судове засідання не з'явилася, з використанням засобів електронного зв'язку подала клопотання про розгляд справи за її відсутності та просила прийняти рішення з врахуванням інтересів дитини.
Заслухавши доводи представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
04 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2021 року - розірвано (а.с. 16).
30 січня 2015 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилася дочка - ОСОБА_3 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 18), у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 2023 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Амбарновою Людмилою Михайлівною, спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його мати - ОСОБА_2 на 1/2 частку та його дочка - ОСОБА_3 - на 1/2 частку. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 7441 від 11 вересня 2018 року. Вказане свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку ще не видано (а.с. 19).
Згідно з висновком про вартість майна, складеним оцінювачем ОСОБА_7 24 серпня 2023 року, ймовірна ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 574860 грн. (а.с. 23 на звороті - 28).
З вказаною вартістю відповідач погодилася у судовому засіданні, клопотання про призначення судової експертизи не заявляла.
За положеннями частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1278 Цивільного кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).
У пунктах 53, 54 постанови в справі № 524/8320/21 від 02 лютого 2024 року Верховний Суд зазначив, що спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 Цивільного кодексу України ), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об'єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України визначено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини шостої статті 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, визнання відповідачем позову, а також те, що спірний автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є неподільною річчю, позивач на даний час є малолітньою та не може користуватися ним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частку автомобіля є ефективним способом захисту порушеного права позивача, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3180453739.1 від 04 вересня 2023 року підтверджується сплата законним представником позивача - ОСОБА_4 Адвокатському об'єднанню «Рябінін, Переверзєв та партнери» 15000 грн. за договором про надання правничої допомоги від 02 серпня 2023 року (а.с. 13).
Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, фінансовий стан відповідача, що нею заявлено про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 7000 грн.
Також, згідно з положеннями частини першої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
А тому, враховуючи, що відповідач позов визнала до початку розгляду справи по суті, суд на підставі вимог частини першої статті 141 та частини першої статті 142 ЦПК України приходить до висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а іншу частину витрат позивача по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні, припинення права власності на частку у спільному майні - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 287430 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять грн.).
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з дня отримання нею грошової компенсації від ОСОБА_2 за цю частку автомобіля, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаного автомобіля.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1437 грн. 15 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу .
Повернути ОСОБА_4 , яка є законним представником ОСОБА_3 , з Державного бюджету України 1437 грн. 15 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів; ідентифікаційний код - 43649710.
Повний текст рішення складено 21.08.2024.
Суддя