Справа № 750/6600/24
Провадження № 2/750/1468/24
21 серпня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
10 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просять визнати його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Обгрунтовано позов тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, однак не проживає в ньому без поважних причин понад один рік, комунальні послуги не сплачує, в утриманні житла участі не бере та ним не цікавиться. Також, особистих речей відповідача в квартирі немає. У червні 2020 року у сторін виникла сварка, після якої відповідач забрав свої речі та пішов з дому. У березні 2021 року відповідач зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що має намір одружитися та проживати у своєї жінки. 25 квітня 2024 року відповідач знову зателефонував ОСОБА_1 та запропонував подарувати належну йому на праві власності 1/3 частку спірної квартири, у свою чергу останній надав свою згоду та запропонував відповідачу знятися з реєстрації, проте відповідач відмовився від будь-яких розмов у подальшому. Враховуючи, що реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує права позивачів на розпорядження власним майном, ставить їх у скрутне матеріальне становище, оскільки вони не можуть оформити субсидію, наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судове засідання позивачі не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.
Згідно із частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2001 року, виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної ради, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах (а.с. 14).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 травня 2024 року ОСОБА_1 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а на 1/3 частку вказаної квартири, власником якої є ОСОБА_2 , накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова від 05 жовтня 2006 року (а.с. 15).
У спірній квартирі зареєстровані позивачі та відповідач, про що свідчить копія довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 03 травня 2024 року № 3366, видана Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради (а.с. 11).
Відповідно до копії акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 30 квітня 2024 року, який складений мешканцями будинку АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності майстра дільниці по благоустрою та експлуатації житлового фонду Комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради Охріменко Н.О. та заявника ОСОБА_1 , зі слів заявника та свідків (мешканців) ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , не проживає з червня 2020 року (а.с. 13).
За положеннями частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Частина друга статті 405 Цивільного кодексу України встановлює, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Системний аналіз вказаної норми дає підстави дійти висновку про те, що законодавець чітко визначив осіб, які втрачають право користування житловим приміщенням, за умов встановлених статтею 405 Цивільного кодексу України. Такими особами є члени сім'ї власника житла. Вказана норма права не передбачає визнання особи, якій житло належить на праві власності, такою, що втратила право користування цим житлом.
Крім того, статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Враховуючи положення законодавства та те, що квартира АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності, відповідачу належить 1/3 її частки і він має право нарівні з позивачами вільно володіти та користуватися своєю власністю та на вільний вибір місця проживання, а тому відсутні підстави для визнання його таким, що втратив право на користування цим житловим приміщенням.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя