Справа № 740/603/24
1-кс/729/54/24 р.
21 серпня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі :
судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12023270300001408 від 10.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,-
12.08.2024 на розгляд надійшла заява судді Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12023270300001408 від 10.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
В обгрунтування своєї заяві суддя зазначає, що згідно ухвали Чернігівського апеляційного суду від 01.05.2024 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, повернуто до Бобровицького районного суду для продовження розгляду. Проте, суддя ОСОБА_4 вважає, що апеляційним судом невірно визначена підсудність даного кримінального провадження. Тому, зважаючи на мотиви ухвали апеляційого суду, суддя, у своїй заяві про самовідвід, зазначає, що наявні підстави, які викликають сумнів у її неупередженості, а тому керуючись ст.75 КПК України заявляє самовідвід.
Суддя ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду заяви про самовідвід повідомлена належним чином. Від неї надійшла заява про розгляд заяви про самовідвід без її участі, подану заяву підтримує.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки не вбачає ознак неупередженості судді щодо учасників кримінального провадження. Підсудність кримінального провадження визначена Чернігівським апеляційним судом відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального законодавства.
Адвокат та обвинувачений у судове засідання не з'явилися, проте від адвоката надійшла заява про проведення судового засідання при розгляді заяви про самовідвід судді ОСОБА_4 без її участі. Зазначає, що сторона захисту не вбачає законних підстав для самовідводу, а тому просить відмовити у задоволенні заяви про самовідвід.
Дослідивши заяву про самовідвід, заслухавши думку прокурора, врахувавши думку адвоката, суд доходить такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що згідно ухвали Чернігівського апеляційного суду від 31 січня 2024 року була визначена підсудність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та обвинувальний акт у направлено на розгляд до Бобровицького районного суду Чернігівської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14.02.2024 обвинувальний акт переданий судді ОСОБА_4 .
Вважаючи, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 31 січня 2024 року неправильно визначив підсудність кримінального провадження, суд під головуванням судді ОСОБА_4 ухвалою від 15 квітня 2024 року направив кримінальне провадження до Чернігівського апеляційного суду для вирішення питання підсудності.
Ухвалою від 01 травня 2024 року вказане кримінальне провадження Чернігівський апеляційний суд повернув на розгляд до Бобровицького районного суду Чернігівської області в тому ж складі зі стадії підготовчого судового розгляду.
Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що визначення саме Бобровицького районного суду для розгляду кримінального провадження було здійснено колегією суддів Чернігівського апеляційного суду, тобто судом вищої інстанції, що позбавляло суддю районного суду можливості надавати оцінку не тільки доводам ухвали суду апеляційної інстанції, а взагалі ставити під сумнів законність ухваленого колегією суддів рішення, на перегляд якого місцевий суд та суддя цього суду не уповноважені. При визначенні підсудності даного кримінального провадження враховувалась не лише територіальна наближеність населених пунктів, а й кількість працюючих суддів в суді на момент постановлення судового рішення, завантаженість цих суддів.
Згідно частини 5 статті 34 КПК України, спори про підсудність між судами не допускаються.
07.05.2024 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 . канцелярією суду передане судді ОСОБА_4 для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
В ст.ст. 75-76 КПК України викладені підстави для відводу судді в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було зазначено, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). Крім цього, у кожній справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Європейський Суд з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначає, що для відсторонення судді від справи потрібні докази фактичної наявності його упередженості. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. Стосовно об'єктивної неупередженості, у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У даній ситуації, не простежується будь-яка залежність, що прямо чи опосередковано вказувала б на упередженість судді ОСОБА_4 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи необ'єктивність при її розгляді.
Отже, проаналізувавши вищезазначене, суд вважає, що обставина на яку посилається суддя ОСОБА_4 у своїй заяві про самовідвід, тобто незгода з визначеною підсудністю Чернігівським апеляційним судом, не є підставою в розумінні ст.ст. 75,76 КПК України для задоволення самовідводу в даному кримінальному провадженні, оскільки з такого не вбачається упереджене ставлення судді до того чи іншого учасника судового розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.75, 76, 80-82 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви судді Бобровицького районного суду Чернігівської області ОСОБА_4 про самовідвід у кримінальному провадженні № 12023270300001408 від 10.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя