іменем України
(заочне)
20 серпня 2024 року
Справа №451/806/24
Провадження № 2/451/316/24
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
Стислий виклад позиції учасників процесу
14 червня 2024 року позивачОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 24 січня 2012 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який був зареєстрований Сливківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 24 січня 2012 року, актовий запис №1. Від даного шлюбу у сторін є одна неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що після розірвання шлюбу дитина буде продовжувати проживати разом з нею. Позивач вважає, що їхні подружні відносини з відповідачем фактично розірвані, спільного господарства не ведуть. Позивач зазначає, що шлюб має формальний характер, вона з відповідачем мають зовсім різні погляди на життя, за характером не сходяться, що суперечить їхньому подальшому сумісному проживанню. Позивач вказує, що проживати однією сім'єю з відповідачем не здається для неї можливим, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Позивач зазначає, що її рішення про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов'язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. На примирення позивач не згодна (а.с.3-5).
З цих підстав, позивач просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 24 січня 2012 року Сливківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис №1 та видано Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 від 24 січня 2012 року.
Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 17 червня 2024 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).
14 червня 2024 року у позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначила, що просить суд розглянути справу без її участі, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечує (а.с.3-5).
Відповідно до частини третьої статті 211 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася позивач.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, якому відомо про перебування справи у провадженні суду, але до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавиться (а.с. 26, 27-28).
При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечила позивач.
Таким чином, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи
24 січня 2012 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Сливківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб, про що 24 січня 2012 року складено відповідний актовий запис №1, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 24 січня 2012 року. Після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище: чоловіку - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_5 (а.с.9).
За час перебування у шлюбі у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 8 травня 2012 року (а.с.13).
Сторони шлюбні відносини не підтримують, спільно не проживають. Збереження шлюбу суперечитиме інтересам кожного з них, що свідчить про остаточний розпад сім'ї.
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивача припинити шлюбні відносини з відповідачем.
Позиція суду
Згідно із статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів та висновки суду
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
На підставі статті 51 Конституції України та частини першої статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України.
З огляду на частину другу статті 112 Сімейного кодексу України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути поданий одним з подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Позивач скористалася своїм правом та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не бажає зберігати шлюб з відповідачем.
Отже, суд дійшов висновку, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими та подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позовні вимоги про розірвання шлюбу необхідно задовольнити.
Суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абзацом другим частини третьої статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 211, 247, 258 - 259, 263 - 265, 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст. 51 Конституції України, ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 24 січня 2012 року Сливківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис №1 та видано Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_1 від 24 січня 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники процесу
Позивач ОСОБА_1 (місце проживання за такою адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за такою адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Рішння суду виготовлене у нарадчій кімнаті 20 серпня 224 року.