Справа №463/7219/24
Провадження №1-кс/463/5850/24
20 серпня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанови старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України,-
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанови старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Просить такі скасувати та зобов'язати слідчого повторно розглянути клопотання.
Скаргу мотивує тим, що в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, перебувають матеріали кримінального провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 11.01.2023 року за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 16.07.2024 року подав клопотання про визнання його потерпілим та проведення низки слідчих (розшукових) дій, в тому числі допиту ОСОБА_3 в статусі потерпілого.
Постановами старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та частково відмовлено в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Скаржник ОСОБА_3 вважає оскаржувані постанови незаконними, невмотивованими, необґрунтованими та постановленими без проведення належного досудового розслідування. А тому звернулася до слідчого судді з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник в судовому засіданні подану скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в ній. Просив скасувати оскаржувані постанови слідчого з підстав їх необгрунтованості та просив зобов'язати слідчого повторно розглянуті подані ним клопотання. Крім того, подані слідчим заперечення та зазначені в них обставини вважає такими, що суперечать зібраним матеріалам кримінального провадження, про що також подав відповідну письмову заяву, яка долучена до матеріалів скарги.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
До судового засідання скерував письмові заперечення на скаргу, згідно яких просив в задоволенні скарги відмовити, а розгляд скарги проводити у відсутності слідчого. Заперечуючи проти заявлених скаржником у поданій скарзі вимог слідчий зазначив про те, що зазначені скаржником у поданій скарзі обставини не відповідають дійсності. Винесення оскаржуваної постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим слідчий обгрунтовує тим, що заявником не представлено жодних доказів на підтвердження факту спричинення йому будь-якої шкоди, таких доказів не здобуто слідчим і в ході досудового розслідування кримінального провадження. У зв'язку із відсутністю у ОСОБА_3 статусу потерпілого в межах кримінального провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року в клопотанні ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024140110000505 та проведення його допиту в режимі відеоконференції відмовлено, про що постановлено оскаржувану постанову.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, перебувають матеріали кримінального провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 11.01.2023 року за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 16.07.2024 року подав клопотання про визнання його потерпілим та проведення низки слідчих (розшукових) дій, в тому числі допиту ОСОБА_3 в статусі потерпілого.
Постановами старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та частково відмовлено в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Проаналізувавши постанову слідчого, останній вважає, що в ході кримінального провадження не встановлено достатніх відомостей, які б свідчили на спричинення, або ж замаху на спричинення заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди. Разом з тим, скаржник не вказує, якої саме шкоди завдано йому кримінальним правопорушенням, не обгрунтовує належним чином ці доводи, а лише констатує ст. 55 КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус
Окрім цього, звертаю увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди. У цьому випадку скаржник не надає будь якого підтвердження завдання йому будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою. У постанові детектива є мотивувальна частина з посиланням на положення КПК, яка містить мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування (у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки майнова шкода підлягає доказуванню, а на даний момент недостатньо відомостей, які б свідчили про шкоду, завдану скаржнику кримінальним правопорушенням).
А тому у вимозі про скасування постанови слідчого від 22.07.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим слід відмовити, оскільки скаржником не доведено будь-якими доказами розміру шкоди, що була завдана, або могла бути завдана кримінальним правопорушенням. Разом з тим, звертаю увагу на те, що таким чином права скаржника не обмежуються, оскільки визнання потерпілим може відбутися на будь-якій стадії кримінального провадження, щойно буде встановлено (або належним чином доведено) вид і розмір шкоди, що була завдана кримінальним правопорушенням.
Щодо вимоги про скасування постанови старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року, зокрема проведення допиту ОСОБА_3 в режимі відеоконференції в статусі потерпілого, то така теж не підлягає до задоволення. Оскільки ОСОБА_3 не наділений процесуальним статусом потерпілого у кримінальному провадженні №62024140110000505, а тому не може, в тому числі, бути допитаний як потерпілий у цьому ж кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного слідчий суддя у поданій ОСОБА_3 скарзі відмовляє в повному обсязі.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановив:
В скарзі ОСОБА_3 на постанови старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 22.07.2024 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадження №62024140110000505 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1