Справа № 314/3667/24
Провадження № 1-кс/314/997/2024
19.08.2024 м. Вільнянськ
Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024082210000551 від 17.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Нехайки, Драбівського району ,Черкаської області, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, розлучений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, учасник бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
встановив:
з наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000551 від 17 серпня 2024, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, на початку 2024 року, в денний час доби (більш точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на відкритій ділянці місцевості (лінія бойового зіткнення), в районі н.п.Работине, Запорізької області, незаконного придбав 1 підривач типу УЗРГМ та 1 корпус гранати Ф-1, таким чином здійснив придбання вибухових пристроїв
Після чого, ОСОБА_5 перевіз придбані ним вибухові пристрої за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав незаконно їх зберігати, без передбаченого законом дозволу до 17.08.2024.
17 серпня 2024 року, о 17 годині 42 хвилини, працівниками поліції, в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні господарської будівлі- літня кухня, було виявлено та у присутності понятих вилучено: корпус гранати Ф-1, з маркуванням: …..7…..71Т та підривач типу УЗРГМ з маркуванням: 187-75 УЗРГМ 583.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-24/15789-ВТХ від 18.08.2024 «предмет еліпсоїдної форми являється корпусом бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення, яка до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься, але містять в собі заряд бризантної вибухової речовини- тротил.
Предмет циліндричної форми являється бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ промислового виготовлення, який до бойових припасів не відносяться, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1г, азид свинцю масою 0,2г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г.
Наданий на дослідження корпус бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ являється бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка є вибуховим пристроєм військового призначення та відноситься до бойових припасів.
Таким чином, встановлено наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «незаконне придбання та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу».
18.08.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12024082210000551 від 17 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Заслухавши в судовому засіданні слідчого, підозрюваного та його захисника, вислухавши думку прокурора, ознайомившись з матеріалами справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, з точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри-це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ст. 12, 177 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Враховуючи те, що запобіжним заходом обмежуються конституційні права і свободи, ще до визнання її винною у вчиненні злочину, а тому обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Згідно рішення Конституційного суду України за №14-рп/2003 від 08.07.2003р. при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, враховується тяжкість злочину, у чиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, яка скоїла злочин, та відповідає вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та її основних свобод.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Однак в судовому засіданні слідчим та прокурором не доведена достатність ризиків для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, не знайшли свого підтвердження ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказували слідчий та прокурор, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, інших правопорушень не вчинив, також в повному обсязі визнав свою вину, активно сприяє розкриттю злочину, до того ж, переконливих доказів щодо того, що ОСОБА_5 може впливати на свідків у кримінальному провадженні слідчому судді не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи вищевикладені обставини, особу підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважаю за необхідне та достатнім застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, , оскільки згідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину (18.08.2024).
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
На переконання слідчого судді, такий запобіжний засіб та обсяг обов'язків зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024082210000551 від 17.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з 19 серпня 2024 року до 17 жовтня 2024 року, заборонивши йому залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_5 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, у відповідності до якої працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
В разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення
Слідчий суддя ОСОБА_1
19.08.2024