Справа № 517/1115/24
Провадження № 2-о/517/24/2024
20 серпня 2024 року с-ще Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, -
встановив:
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Заява про визнання фізичної особи недієздатною подається до суду у порядку, передбаченому главою 2 розділу ІV ЦПК України та повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у статтях 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним, які передбачені статтями 295-297 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у порушення вказаної вище норми закону заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в заявника та заінтересованої особи, а також адреси електронної пошти в заінтересованої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
З наведеного вбачається, що саме хронічний, стійкий психічний розлад є підставою для визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внаслідок цього не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За змістом статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Однак, аналіз змісту заяви та доданих документів не свідчить про дотримання заявником вимог п.5 ч.3 ст.175, ч.3 ст.297 ЦПК України, щодо необхідності викладу обставин та підтвердження їх доказами, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
В обґрунтування обставин наявності у ОСОБА_2 хронічного психічного захворювання, заявник зазначив виключно інформацію щодо поведінки особи та неможливості вчинення ним певних дій, надавши при цьому лише копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 15 березня 2021 року, які підтверджують, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з дитинства. Водночас, у наданих документах відсутня інформація про наявність у ОСОБА_2 на даний час, саме хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Докази, які б підтверджували звернення ОСОБА_2 до медичного закладу з приводу саме психічного захворювання, проходження ним медичного обстеження, встановлення відповідного діагнозу щодо психічного захворювання та отримання відповідного лікування, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо, до заяви не додані.
Суд звертає увагу, що такими доказами можуть бути виписки з історії хвороби, видані спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами, інформація перебування особи на певному обліку, та інше. Кожна із обставин, якими заявник мотивує свої вимоги, має бути підтверджена наявними доказами (ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Крім цього, у прохальній частині заяви заявник просить суд призначити у справі судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_3 та здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Водночас лише за наявності таких доказів та достатніх даних саме про психічний розлад здоров'я фізичної особи суд відповідно до ч.1 ст. 298 ЦПК України призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу, натомість відсутність зазначених даних позбавляє суд підстав в подальшому вирішити питання про витребування історії хвороби та амбулаторної медичної карти за місцем перебування на обліку у психіатра та призначення вказаної судово-психіатричної експертизи. Суд наголошує, що призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих письмових доказів про наявність у ОСОБА_4 психічної хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 64 Конституції України.
Слід також зазначити, що обмеження особи у здатності самостійно обслуговувати себе та потреба у сторонній допомозі, не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу. Фізична хвороба є підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.
Отже, в порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства, заявником у заяві про визнання фізичної особи недієздатною не викладено обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатен усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними та не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Окремо слід зауважити, що заявник ставить вимогу про призначення його опікуном відносно повнолітньої особи, при цьому не надає до заяви усіх необхідних документів, визначених вимогами пункту 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17.06.1999, на підтвердження можливості бути опікуном.
Отже, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки. Однак, заявником вказані вимоги законодавства виконані не в повному обсязі, в тому числі не надано довідки про судимість майбутнього опікуна.
Крім того, в описовій частині заяви ОСОБА_1 зазначає, що він проживає в приватному будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на житло, однак доказів на підтвердження вказаного заявником суду не надано.
До того ж, слід відмітити, що згідно довідки-характеристики № 223 від 10.07.2024 та витягу №25 від 10.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 10.07.2024 здійснено обстеження житлового будинку вже за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , вказані адреси в наданих документах є різними, а тому вказані обставини підлягають поясненню.
Також, відповідно до ч.5 ст.293 ЦПК України у випадках, встановлених пунктами 1, 9 і 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом за обов'язковою участю адвоката особи, стосовно якої розглядається справа. Ураховуючи положення вказаної норми, у вказаній заяві відсутні відомості щодо наявності чи відсутності адвоката в особи, стосовно якої розглядається справа, а також підстави не залучення їй адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбачені ст.143 ЦПК, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Так, з копії акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 10 липня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_5 та братом ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, ураховуючи суб'єктний склад учасників в даній категорії справ зважаючи на положення ч. 3 ст. 296 ЦПК України в поданій заяві не зазначено відомостей та процесуальний статус інших близьких родичів особи, щодо якої ставиться питання про визнання її недієздатною, зокрема матері ОСОБА_5 , а також не підтверджено належними доказами її позиції щодо можливості самій бути опікуном та щодо призначення заявника опікуном.
Отож, в порядку усунення недоліків, заявнику необхідно визначити належний склад учасників справи, шляхом залучення до участі в справі в якості заінтересованої особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, суд зауважує, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому продовжено та не скасовано на даний час. Наразі триває загальна мобілізація в Україні.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікун особи, визнаної судом недієздатною.
Отже, рішення даній у справі може вплинути на права та обов'язки заявника, визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Разом з тим, заявник до участі у справі територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у якому ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку до участі у справі не залучає.
Отже, в порядку усунення недоліків, заявнику необхідно визначити належний склад учасників справи, шляхом залучення до участі в справі в якості заінтересованої особи: територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
У разі їх залучення суд повідомляє, що згідно вимог ст. 177 ЦПК України до заяви додаються копії заяви та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості заінтересованих осіб.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника.
Також слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Ураховуючи викладене в сукупності, є законні підстави для залишення вказаної заяви без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 295-297 ЦПК України, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - залишити без руху та надати заявнику строк на усунення недоліків терміном 4 (чотири) дні з моменту отримання копії ухвали, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: