Справа № 946/6655/24
Провадження № 1-кс/946/2030/24
20 серпня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання начальника відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
20.08.2024 року начальник відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням, погодженим прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , яким просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , що упаковано до сейф пакету НПУ INP1006658.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що 19.07.2024 до ЧЧ ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 19.07.2024 невстановлені особи на транспортному засобі DAF д.н.з. НОМЕР_4 , причеп д.н.з. НОМЕР_5 , пошкодили майно на території порту м. Кілія ДП "Морський торговий порт Усть-Дунайськ", яке належить ТОВ "Зерновий термінал Кілія", за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, а саме було пошкоджено металеву опору стаціонарної конвеєрної лінії.
Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 під № 12024162150000969 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
15.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI2 - НОМЕР_3 , що упаковано до сейф пакету НПУ INP 1006658.
Також у мотиви обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна у даному кримінальному провадженні, слідчий зазначає, що зазначене у клопотанні майно, а саме: мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IME 1 - НОМЕР_2 , IMEI2- НОМЕР_3 , що упаковано до сейф пакету НПУ INP1006658, зберегли на собі сліди злочину та вони визнані постановою слідчого як речовий доказ у кримінальному провадженні, і без цих складових не можливо буде в подальшому прийняти об'єктивне рішення по кримінальному провадженню.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно статей 2, 7 КПК України, визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В свою чергу викладене також знайшло своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Так, у клопотанні слідчого зазначено, що 19.07.2024 до ЧЧ ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 19.07.2024 невстановлені особи на транспортному засобі DAF д.н.з. НОМЕР_4 , причеп д.н.з. НОМЕР_5 , пошкодили майно на території порту м. Кілія ДП "Морський торговий порт Усть-Дунайськ", яке належить ТОВ "Зерновий термінал Кілія", за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4, а саме було пошкоджено металеву опору стаціонарної конвеєрної лінії.
Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 під № 12024162150000969 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України.
15.08.2024 на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI2 - НОМЕР_3 , що упаковано до сейф пакету НПУ INP 1006658.
Підставою арешту майна орган досудового розслідування зазначив те, що мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI2 - НОМЕР_3 є речовими доказом у кримінальному провадженні.
При цьому, мотивуючи необхідність задоволення клопотання, слідчий зазначив, що необхідність арешту майна зумовлюється тим, що мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору з сім картою з номером телефону НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI2 - НОМЕР_3 має значення речового доказу у кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину, однак ніяким чином не зазначає які саме сліди злочину містити у собі вилучене майно, що матиме ґрунтовне значення у даному кримінальному провадженні.
Крім того, клопотання слідчого не містить інформації про подальші дії з майном, на яке просить накласти арешт, зокрема, проведення огляду та/або проведення відповідних експертиз.
Таким чином, клопотання слідчого не містить належного обґрунтування, яке доказове значення має вилучене майно у даному кримінальному провадженні.
Аналіз змісту клопотання слідчого та матеріалів доданих до нього доказав, а саме зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна відповідно до вимог ст. 172 КПК України для усунення недоліків, оскільки клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Керуючись ст. ст.36, 37, 64-2, 132,171,172 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання начальника відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162150000969, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 19.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, повернути для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення недоліків в 72 години з моменту отримання копії ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутися із даним клопотанням до суду в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1