Справа № 496/4022/24
Провадження № 1-кс/496/1937/24
08 серпня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хуст Закарпатської області, громадянина України, без освіти, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.06.2018 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі, строком 4 роки. В силу ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 3 роки;
- 31.03.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі (на підставі ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2018 року, остаточно визначено до відбуття 4 роки 1 місяць);
- 14.12.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі, строком 4 роки 1 місяць (звільнений 20.03.2024 року по відбуттю строку покарання);
за матеріалами кримінального провадження за № 1202416225000040від 13.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Слідчий ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану», 24.02.2022 року указом Президента України №64/2022 введено на території України воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено на підставі указів Президента України ОСОБА_7 від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024. Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12 червня 2024 року, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_5 , вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , метою якої було таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення до житла інших осіб. Реалізуючи злочинний умисел, 12 червня 2024 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_9 , який не був обізнаним про наміри останніх, прибули на АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_8 з ОСОБА_5 , направились в напрямку будинку 1 по вказаній вулиці, з метою визначення об'єкту злочинного посягання. Так, 12 червня 2024 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , перебуваючи поряд з будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , остаточно визначили об'єктом злочинного посягання майно, яке на їх думку знаходилось у указаному будинку. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , через незамкнену хвіртка, проникли на територію подвір'я за вказаною адресою. В подальшому, ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою особистого збагачення, достовірно знаючи про впровадження на території України правового режиму воєнного стану, переконавшись, що їхні дії залишаться непоміченими для оточуючих, через незамкнені вхідні двері, шляхом вільного доступу, проникли до будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_10 - грошові кошти в сумі 4500 доларів США (182 295 гривень за курсом НБУ) та 30 000 гривень, після чого залишили місце події, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 212 295 гривень.
13.06.2024 о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України.
14.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
14.06.2024 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 11.08.2024.
Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. При цьому посилалася на те, що її підзахисний має міцні соціальні зв'язки, крім того, оскільки пред'явлена підозра прокурора не обґрунтована та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, захисник просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання та змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме:
-показаннями потерпілої ОСОБА_10 , показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколом огляду місця події, в ході якого виявлено та вилучено 12 відрізків липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків пальців рук, змив з жіночої сумки, висновком судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 «Дактилоскопічні дослідження», відповідно до якого встановлено, що 4 сліди пальців рук, вилучені в ході огляду місця події залишені особою, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_5 , слід пальця руки та слід долоні - особою дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_8 .
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Крім того, підозрюваний не одружений, не працевлаштований, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Також, як вбачається з матеріалів провадження, після вчинення злочину, підозрюваний мав намір виїхати за межі Одеської області. Викладені обставини свідчать, безумовно свідчать про обґрунтованість та реальність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
На даний час органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження викраденого майна. Викладені факти свідчать, що ОСОБА_5 , в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може вчиняти спроби сховати речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто реальність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний раніше судимий за вчинення аналогічних за способом вчинення умисних злочинів корисливої спрямованості, вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення маючи незняту та непогашену судимість. Вказані обставини свідчать про системність злочинної діяльності та дають підстави вважати реальний ризик вчинення інших злочинів, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання та перебуваючи на свободі, може вчиняти дії направлені на уникнення кримінальної відповідальності та дії перераховані в ч. 1 ст. 177 КПК України, тим самим перешкоджати всебічному, повному і неупередженому проведенню досудового розслідування, так як останній офіційно не працює, офіційного джерела доходу не мав і не має, в сукупності усе вищесказане підтверджує та встановлює наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права визначення застави, оскільки інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України та дотримання ним належної поведінки.
Щодо усного клопотання захисника ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу - не має.
Таким чином, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими, так як вищевикладене дає достатні підстави для обрання виключного запобіжного заходу.
Обрання інших, менш тяжких запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, домашній арешт чи застава не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством обов'язків.
Підставою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, а також вищеперерахованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, застосування більш м'яких запобіжних заходів не сприятиме запобіганню ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, тому клопотання слідчого слід задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01.01.2024 року становить 3028 грн. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. 00 коп.
Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним ОСОБА_5 . При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави».
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали в межах строку досудового розслідування - 37 днів, а саме: з 08 серпня 2024 року до 13 вересня 2024 року.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 грн. 00 коп. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками та потерпілим за даним кримінальним провадженням; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, визначені в цій ухвалі.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному, прокурору, захиснику негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 16.08.2024 року.