Справа № 761/14516/24
Провадження № 2/761/6930/2024
19 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Лаврук Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У квітні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 жовтня 1996 року, був зареєстрований шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центру розвитку сім'ї, зроблено актовий запис №1236. Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають.
У позовній заяві зазначено, що на теперішній час, офіційно зареєстрований шлюб між сторонами має формальний характер і тому знаходиться на стадії розірвання. Сторони не проживають разом з лютого 2003 року.
Позовна заява мотивована ти тим, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя. Фактично, їх сімейні відносини зруйновані, через відсутність взаєморозуміння, байдужості до життя та проблем кожного, що поступово призвело до того, що подружжя стали зовсім чужими людьми. Позивачка вважає, що подружжя втратили почуття любові до один одного, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Вважає, що їх з відповідачем шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
У позовній заяві вказано, що позивач змінювала прізвище при реєстрації шлюбу. Після розірвання шлюбу бажає залишити існуюче прізвище « ОСОБА_1 ».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2024 року було відкрито провадження в цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, в позовній заяві просила розгляд справи за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судовому засіданні позовну заяву визнав, зазначив, що окремо сторони проживають приблизно років 6-7, примирення не потрібно.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 1996 року, який зареєстрований у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1236 - розірвати, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу виданого повторно серії НОМЕР_1 .
Сторонами не заперечується, що спільних неповнолітніх дітей вони не мають.
Вимогами ст. 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя, зокрема, має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відтак, з матеріалів справи та з встановлених судом обставин в судовому засіданні, суд не вбачав виявлення бажання у подружжя надання їм строку на примирення, враховуючи і те, що в судовому засіданні не було заявлено відповідних клопотань з цього приводу.
Як встановлено судом, подружнє життя між сторонами дійсно не склалося, тривалий час подружжя не проживає разом, фактично між ними припинені і шлюбні стосунки, і ведення спільного господарства і взагалі спілкування. Шлюб існує формально, його збереження не відповідає інтересам сторін.
Оскільки відповідач визнав позов, про що вказав безпосередньо в судовому засіданні, і це визнання не порушує законних прав та інтересів сторін, суд відповідно до ст. 206 ЦПК України приймає таке визнання позову.
Позивачка не виявила бажання змінювати прізвище на дошлюбне.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідачка позов визнав, суд прийшов до висновку, що сім'я сторін розпалась і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд , -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 19 жовтня 1996 року у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1236 - розірвати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.08.2024.
Суддя: