20 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6241/23 пров. № А/857/4066/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (суддя - Бобров Ю.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №300/6241/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.06.2023 №051330003454 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня за днем досягнення ним пенсійного віку, а саме з 07.04.2023 року та передати його пенсійну справу для виплати до пенсійного органу за місцем його фактичного проживання, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке зобов'язати її виплачувати з дня призначення.
Відповідачі позовних вимог не визнали, кожен подав відзив на позов, у яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.06.2023 №051330003454 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.12.1991 по 28.04.1992, з 18.07.1994 по 15.11.1994, з 22.02.1995 по 12.12.1995, з 22.05.1996 по 31.01.1998, з 15.07.1998 по 10.03.2003, з 10.02.2004 по 05.03.2007, з 19.03.2007 по 22.06.2008 та до страхового стажу - період служби в армії з 16.06.1992 по 07.04.1994. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 07.04.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних відповідача-1 858,88 грн. судового збору.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Також вказує скаржник на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком № 1 не зараховано періоди роботи, згідно довідки, яка підтверджує спеціальний стаж на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці № 6/307 від 10.05.2023, оскільки сканована копія довідки не якісна (відтиски печатки та кутового штампу не придатні для сприйняття). У трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Пенсійного органу із заявою від 21.06.2023 року (зареєстрована 22.06.2023) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с. 16, 76).
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 30.06.2023 №051330003454 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 13, 73).
Підставою для відмови було те, що до стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи, зазначені у довідці від 10.05.2023 №6/307, оскільки сканована копія довідки не якісна (відтиск печатки та кутовий штамп не придатні для сприйняття). Також вказано, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно записів трудової книжки, який становить 12 років 8 місяців 6 днів.
14.07.2023 позивачем подано до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документи у належній якості, проте відповідачем надано відповідь із зазначенням про необхідність повторного звернення за призначенням пенсії (а.с. 8, 15).
Вважаючи рішення відповідача-1 про відмову у призначенні спірної пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо) (див. абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди - пенсії застрахованим особам, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, призначають за нормами Закону №1058-ІV, за умови наявності необхідного трудового стажу.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV встановлено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць мають чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу робот з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого статтею 114 Закону №1058 та Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058, а саме - чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з пунктом «а» ст. 13 Закону №1788-XII (з врахуванням рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 року 1-р/2020 та в редакції чинній до 01.04.2015 року) на пенсію на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, і на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, врахувавши висновки КСУ в Рішенні від 8 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зауважила, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції; повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. З огляду на вищенаведене правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана КСУ неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акта, у якому вона втілена), не підлягає застосуванню. Відтак Вели Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у подібних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Суд встановив, що відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.05.1991 (а.с. 23-26) позивач працював на шахті “Торецька”:
- з 18.12.1991 по 28.04.1992 підземним гірником з повним робочим днем під землею;
- з 18.07.1994 по 15.11.1994 підземним гірником майстром з повним робочим днем під землею;
- з 22.02.1995 по 12.12.1995 підземним учнем гроз з повним робочим днем під землею;
- з 22.05.1996 по 31.01.1998 підземним гірником очисного забою з повним робочим днем під землею;
- з 15.07.1998 по 10.03.2003 підземним гірником очисного забою, забійником з повним робочим днем під землею;
- з 10.02.2004 по 05.03.2007 підземним забійником з повним робочим днем під землею;
- з 19.03.2007 по 22.06.2008 підземним забійником з повним робочим днем під землею.
Окрім цього позивачем було надано пенсійному органу та суду накази про атестацію робочих місць на шахті “Торецкая” від 16.04.1999 №29ТБ, від 29.04.2004 №115-П, відповідно до яких атестація на зазначеному підприємстві була проведена з 1994 по 2019 рік (а.с. 11, 27).
Також надано довідку Відокремленого підрозділу «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6/307 від 19.05.2023, відповідно до якої позивач у період з 10.02.2004 по 05.03.2007 працював на посаді із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 (а.с. 12).
Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 року №162, Списком №1, затвердженим постановою КМУ від 16 січня 2003 р. №36 передбачено роботу усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах. Зазначені списки були чинні в період роботи позивача.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Оскільки посади, на яких працював позивач, були віднесені до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, то періоди роботи ОСОБА_1 з 18.12.1991 по 28.04.1992, з 18.07.1994 по 15.11.1994, з 22.02.1995 по 12.12.1995, з 22.05.1996 по 31.01.1998, з 15.07.1998 по 10.03.2003, з 10.02.2004 по 05.03.2007, з 19.03.2007 по 22.06.2008 підлягають зарахуванню до пільгового стажу.
Таким чином, пільговий стаж позивача на зазначених роботах, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, складає більше 10 років.
Щодо посилання апелянта на неможливість врахування стажу згідно довідки ВП «Шахта «Торецька» про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №6/307 від 19.05.2023, оскільки сканована копія довідки не якісна (відтиски печатки та кутового штампу не придатні для сприйняття), суд враховує наступне.
Як визначено частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 4.2. розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Вказане дає підстави вважати, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі, зміст і належне оформлення наданих документів, проте пенсійним органом самостійно не витребувано необхідну інформацію та/або не повідомлено позивача про необхідність надання додаткових, належно відсканованих документів на підтвердження періодів роботи.
Тому у вказаній частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.06.2023 №051330003454 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції не спростований доводами апеляційної скарги відповідача-2.
Відносно позовних вимог зобов'язального характеру, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, структурний підрозділ якого визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення (перерахунок) пенсії та прийняв рішення про відмову.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід зобов'язати вчинити відповідні дії щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 18.12.1991 по 28.04.1992, з 18.07.1994 по 15.11.1994, з 22.02.1995 по 12.12.1995, з 22.05.1996 по 31.01.1998, з 15.07.1998 по 10.03.2003, з 10.02.2004 по 05.03.2007, з 19.03.2007 по 22.06.2008 та до страхового стажу - період служби в армії з 16.06.1992 по 07.04.1994 та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 07.04.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.
Суд першої інстанції при цьому вийшов за межі доводів та позовних вимог, не врахувавши принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії.
Разом з тим слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов'язку, а відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у відповідній частині.
Крім цього, слід зазначити, що згідно матеріалів справи, на час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач ще не здійснив призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах. Тому вимога позивача про зобов”язання виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах є передчасною і задоволенню не підлягає.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 21.06.2023 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи згідно довідки від 19.05.2023 №6/307 (а.с. 12), і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване і законне рішення.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині вирішення позовних вимог зобов'язального характеру без всебічного з'ясування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині в силу приписів статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про часткове задоволення таких позовних вимог.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обґрунтоване.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апеляційний суд встановив, що на виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 в частині усунення недоліку апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі відповідач-2 надав суду платіжну інструкцію № 1254 від "04" квітня 2024 р., якою здійснено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду по справі №300/6241/23 на реквізити Шостого апеляційного адміністративного суду, а не Восьмого ААС.
Вказане свідчить про неналежну сплату судового збору, тому виникає необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 1288,32 грн на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України за подання апеляційної скарги на рішення суду по справі №300/6241/23.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року в адміністративній справі №300/6241/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.12.1991 по 28.04.1992, з 18.07.1994 по 15.11.1994, з 22.02.1995 по 12.12.1995, з 22.05.1996 по 31.01.1998, з 15.07.1998 по 10.03.2003, з 10.02.2004 по 05.03.2007, з 19.03.2007 по 22.06.2008 та до страхового стажу - період служби в армії з 16.06.1992 по 07.04.1994, та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 07.04.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, - і в цій частині прийняти нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2023 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи згідно довідки від 19.05.2023 №6/307, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване і законне рішення.
У решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року в адміністративній справі №300/6241/23 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) 1288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім) гривні 32 коп. на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України за подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду на рішення суду по справі №300/6241/23 (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу *;101; судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №300/6241/23).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос