20 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27581/23 пров. № А/857/5461/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив визнати протиправними дії щодо зменшення йому основного розміру призначеної пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 21 червня 2020 року, зобов'язати здійснити невідкладно перерахунок та виплату одним платежем призначеної пенсії позивачу, виходячи з 80% суми місячного грошового забезпечення, починаючи з 21 червня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 липня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01 липня 2020 року, виходячи з розміру 80% сум грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та не з'ясовані всі обставини справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не взяв до уваги, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду.
Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання Постанови - 103, з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, скерованої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 13 Закону № 2262, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01.05.2014 не повинен перевищувати 70 % відповідних сум. Тому, після 01.05.2014 при призначенні (перерахунку) пенсії за вислугу років розмір пенсії обчислюється з урахуванням внесених змін.
Вважає, що оскільки, пенсія позивача з 01.07.2020 перерахована у зв'язку з уточненням вислуги років на офіцерській посаді, відтак, підстави для здійснення перерахунку пенсії з 01.07.2020 з розрахунку 80% сум грошового забезпечення - відсутні.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що з 25 вересня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення (вислуга років - 30, календарна - 26), що підтверджується Протоколом за пенсійною справою ОСОБА_1 за пенсійною справою № 1301005636 (Міноборони) від 25 вересня 2010 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року (грошове забезпечення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704), однак зменшило її відсотковий розмір з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за пенсійною справою № 1301005636 (Міноборони).
Також суд встановив, що позивача було повторно прийнято на військову службу до Збройних Сил України, оскільки згідно з наказом командира НОМЕР_1 окремої бригади армійської авіації від 22 червня 2020 року № 18-РС (по особовому складу) його звільнено з військової служби у запас, а відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20 червня 2020 року № 139 (по стройовій частині) 30 червня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
З 01 липня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення (вислуга років - 39, календарна - 32), що підтверджується Протоколом за пенсійною справою ОСОБА_1 за пенсійною справою № 1301005636 (Міноборони) від 01 липня 2020 року.
02 жовтня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив повідомити підстави зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та вимагав усунути таке порушення законодавства, продовжувати виплату пенсії у відсотковому розмірі до грошового забезпечення, призначеному при виході на пенсію.
Листом від 01 листопада 2023 року № 29567-30688/Д-52/8-1300/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача у відповідь на його заяву про те, що з урахуванням вимог Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років з 01 травня 2014 року не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, підстави для розрахунку пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Приписами ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу - 01.01.2006 р.) було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
- а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п."а" ст.12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
- б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (п."б" ст.12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (ст.43);
- в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (п. "в" ст.12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, внесено зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких цифри « 80» замінено цифрами « 70». Згідно з пунктом 2 розділу IV Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» пункт 23 розділу II вказаного Закону набрав чинності з 1 травня 2014 року. Таким чином, обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70 % застосовуються до пенсій, які призначаються з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
З огляду на викладене правильним є твердження, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Як встановив суд, пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ призначена позивачу з 25 вересня 2010 року у розмірі 80% грошового забезпечення (вислуга років - 30 календарна - 26). На момент обчислення пенсії позивача у вказаному розмірі діяла норма частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивача було повторно прийнято на військову службу до Збройних Сил України та надалі згідно з наказом командира НОМЕР_1 окремої бригади армійської авіації від 22 червня 2020 року № 18-РС (по особовому складу) звільнено з військової служби у запас та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20 червня 2020 року № 139 (по стройовій частині) 30 червня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Отже, як вірно зазначив суд, пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. У разі повторного прийняття таких осіб на військову службу до Збройних Сил України виплата пенсій на час їх служби припиняється, а при наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення. Отже, у такому випадку має місце не призначення пенсії, а поновлення виплати раніше призначеної пенсії, виплату якої припинено у зв'язку з повторним прийняттям особи на військову службу до Збройних Сил України, і така виплата проводиться з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Суд також встановив, що після повторного звільнення позивача з військової служби йому поновлено виплату пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням вислуги 39 років (календарна вислуга - 32 років), однак у розмірі 70% грошового забезпечення.
Таким чином, вірним є висновок суду, що враховуючи те, що пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ позивачу призначено ще у 2010 році в розмірі 80% грошового забезпечення, у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення, з посиланням на частину другу статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки у спірному випадку позивачу не призначено пенсію за Законом № 2262-ХІІ вперше, а поновлено її виплату після звільнення з військової служби з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення, що передбачено частиною другою статті 2 Закону № 2262-ХІІ.
Судом також правильно враховано, що Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, вказавши, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду, що дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивача з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 липня 2020 року, є протиправними.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01 липня 2020 року, виходячи з розміру 80% сум грошового забезпечення.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, то такі є безпідставними з огляду на ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ, згідно вимог якої, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року по справі № 380/27581/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула