про забезпечення адміністративного позову
20 серпня 2024 р. м. Чернівці справа №600/3675/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Кушнір В.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до відкриття провадження у справі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просить забезпечити позов шляхом заборони останнім в особі їх посадових осіб, вчиняти дії щодо переміщення/призову ОСОБА_1 до військової частини, з метою проходження ним військової служби в ЗСУ, до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що заявника було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оновлення військово-облікових даних, де в подальшому скеровано на проходження ВЛК. Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 проходив в період з 14.07.2024р. по 14.08.2024р. В заключний день проходження огляду останній подав особисто голові ВЛК заяву з додатками, а саме копії медичних документів та виписки з історії хвороби. Натомість, 14.08.2024р. військово-лікарська комісія визнала його придатним до військової служби, не взявши до уваги подану ним заяву та додатки до неї. Заявник вказує, що у той же день йому було вручено бойову повістку та направлено до військової частини в Рівненську область. При цьому, за висновками лікарів військової частини керівництво прийняло рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби в їх частині по стану здоров'я. Аналогічного висновку дійшли лікарі військової частини у Волинській області.
Разом з цим, заявник зазначив, що 16.08.2024р. по приїзду в м.Чернівці в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 йому вручили бойову повістку №7591 з вимогою з'явитись до Чернівецького міського ТЦК 19.08.2024р. на 17:00год.
У зв'язку із тим, що заявник вважає протиправним рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання його придатним до військової служби, ним готується позов до Чернівецького окружного адміністративного суду про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання придатним до військової служби під час особливого стану та зобов'язання провести повторну військово-лікарську комісію з урахуванням документів, наданих ОСОБА_1 14.08.2024р., для визначення реального стану його здоров'я.
За таких обставин, ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позову до суду, адже, на його думку, невжиття таких заходів істотно ускладнить або взагалі унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, за захистом яких він має намір звернутись, зокрема мобілізаційні заходи щодо нього будуть завершені, відтак буде змінений його статус, отже і його звільнення врегульовуватиметься іншими нормами законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
З матеріалів, доданих до заяви про забезпечення позову вбачається наступне.
Згідно Акту дослідження стану здоров'я від 31.07.2024р. №4887 у ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня №1", складеного відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України щодо ОСОБА_1 за наслідком амбулаторного обстеження встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІІ, Дисциркуляторна енцефалопатія ІІст. Наслідки перенесених повторних субарахноїдального та паренхіматозно-оболонкового крововиливу (2008, 2017) з правобічним рефлекторно-чутливим синдромом, цефалгією.
Згідно Акту дослідження стану здоров'я пацієнта 1248 у ОКНП "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр", складеного 09.08.2024р. відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, ОСОБА_1 перебував за направленням військового комісаріату (ВЛК) з 07.08.2024 по 10.08.2024 у загально-кардіологічному відділенні №1, де встановлено діагноз: АДРЕСА_1 хвороба ІІІст. Ст.2 (стан після перенесеного ГПМК, САК) СН І ст., із збереженою ФВ ЛШ, ФК ІІ. Ризик (4) дуже високий.
Отже, з наведених медичних документів слідує, що заявник проходив військово-лікарську комісію на предмет визначення ступеня придатності до військової служби.
З повідомлених у заяві обставин вбачається, що за наслідкам проходження ВЛК ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Відповідного рішення, за наслідками проходження останнім ВЛК матеріали заяви не містять, однак, на користь такого висновку свідчить додана до заяви бойова повістка про явку на 19.08.2024р. о 17:00год. на ім'я ОСОБА_1 .
Отже, заявнику було вручено повістку на відправку, відповідно до якої необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.08.2024 року на 17:00год за адресою АДРЕСА_2 .
Поряд з цим, рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визначення ступеня придатності до військової служби позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим він має намір звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм, видно, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка вважає, що є непридатною до військової служби за станом здоров'я, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується в тому числі виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Тобто, у разі винесення такого наказу щодо ОСОБА_1 , останній набуде статусу військовослужбовця, і будь-яке рішення у цій справі не поновить його право, оскільки він перебуватиме на військовій службі і його звільнення з неї врегульовуватиметься іншими нормами законодавства.
Фактично, у разі задоволення позову у цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги ч.2 ст.151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 153 КАС України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.8 ст.153 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі 1)неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі посадових осіб останніх, вчиняти дії щодо переміщення/призову ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України під час особливого періоду до набрання законної сили судового рішення в адміністративній справі за його позовом.
3. Негайно надіслати копію ухвали про забезпечення позову ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Кушнір