Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 серпня 2024 р. справа № 520/13757/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ - 43005393), які виразились у залишенні податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2024 року №0212564-2405- 2030-UA63120270000028556 без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 10.05.2024 №13735/6/9900-06010306 за результатом розгляду адміністративної скарги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ - 43005393) скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2024 року №0212564-2405-2030-UA63120270000028556.
Ухвалою від 03.06.2024 судом відкрито спрощення провадження у справі.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив вказано, що позивач не погоджується з рішенням Державної податкової служби України від 10.05.2024 №13735/6/9900-06010306 за результатом розгляду адміністративної скарги, вважає, що прийняте відповідачем рішення є безпідставним, необґрунтованим, винесеним всупереч чинному законодавству, у зв'язку з чим він вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Позивач зазначає, що детальний розрахунок податкового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом не зазначений та посилається на те, що відповідно до інформації, наявної на офіційному державному сайті Міністерства економіки України згідно з розрахунком середньоринкової вартості легкового транспортного засобу AUDI Q8 2021 року випуску, строк експлуатації якого становить понад 3 до 4 років, виходячи з коефіцієнту 45 така вартість становить 1 416 831 грн 75 коп.
Відповідач надав відзив на позов, в якому вказав, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожним, доводи позивача, викладені у скарзі оцінюється судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вище податковим органом за результатами адміністративного оскарження. Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу AUDI Q8 номер кузову НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 , 2021 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
ГУ ДПС у Харківській області на виконання вимог ст. 267 ПК України сформовано та
вручено ППР від 26.02.2024 №0212564-2405-2030- НОМЕР_5 , яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 25 000, 00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями ГУ ДПС у Харківській області, позивачем подано скаргу від 19.03.2024 б/н (вх. ДПС від 21.03.2024 № 10905/6) до Державної податкової служби України.
ДПС прийнято рішення від 08.04.2024 № 9874/6/99-00-06-01-03-06, яким продовжено строк розгляду скарги до 19.05.2024 (включно).
За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення від 10.05.2024 № 13735/6/99-00-06-01-03-06, яким залишено без змін рішення ГУ ДПС у Харківській області, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням ДПС, позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його незгодою правовою позицією відповідача під час розгляду скарги, у той час як, на думку позивача, є протиправним нарахування транспортного податку на легковий транспортний засіб, середньоринкова вартість якого не перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2023 року.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.56.3 цієї статті скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дати розгляду такої скарги. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Відсутність платника податків (його представника), повідомленого в передбаченому цим пунктом порядку про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги (у тому числі у режимі відеоконференції), не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до п.56.8 ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (п.56.9).
Відповідно до п.56.10 ст.56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Пункт 56.18 ст.56 ПК України передбачає, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Судом у цій справі встановлено, що Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 10.05.2024 №13735/6/9900-06010306 , яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.02.2024 року №0212564-2405-2030-UA63120270000028556, а скаргу позивача без задоволення.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 10.08.2020 року у справі № 640/6528/19 висловлена позиція, що рішення про відмову в задоволенні скарги на податкове повідомлення-рішення, не є юридично значимим для платника податків, оскільки не створює для нього жодних правових наслідків, на відміну від податкового повідомлення-рішення. Наголошено, що рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку. Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №813/5256/13-а, від 06 лютого 2020 року №810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі №826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі №810/1652/16.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи правову природу рішення ДПС, складеного за наслідками розгляду скарги на оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, суд не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини вищенаведеної правозастосовної практики Верховного Суду, відповідно до якої таке рішення не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність платника податку та не зумовлює у нього виникнення прав чи обов'язків та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
Проведеним судовим розглядом не встановлено порушень відповідачем процедури розгляду скарги позивача, у позовній заяві аргументи у означеному контексті відсутні.
Оскільки спірне рішення не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що розгляд судом адміністративної справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, та в межах позовних вимог відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 9 зазначеного Кодексу є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства.
Судом 27.05.2024 постановлено ухвалу, в якій вказано, що податкове повідомлення - рішення від 26.02.2024 року №0212564-2405-2030-UA63120270000028556 прийнято ГУ ДПС у Харківській області, проте позовні вимоги звернуто до Державної податкової служби України, а тому позивачу слід визначитися, який саме орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа вдався до порушення прав, свобод чи інтересів позивача та звернути позов до належного відповідача.
У заяві від 28.05.2024 представником позивача вказано, що позивач не погоджується із діями саме Державної податкової служби України та прийнятим рішенням Державної податкової служби України від 10.05.2024 №13735/6/9900-06010306 за результатом розгляду адміністративної скарги ОСОБА_1 , яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2024 року №0212564- 2405-2030-UA63120270000028556 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Тобто, позивач на стадії відкриття провадження у справі наполягав на розгляді позовних вимог саме про скасування рішення ДПС, прийнятого за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, мотивуючи позов незгодою з підставами винесення та формою податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.02.2024 року №0212564- 2405-2030-UA63120270000028556, що, на думку позивача, мало б бути підставою для скасування ППР рішенням ДПС.
Вищевказане унеможливлює задоволення позовних вимог за підстав, вказаних у позові, та за самостійно визначеного позивачем змісту позовних вимог, звернутих саме до ДПС України.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі аргументи позову вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають. Такі аргументи могли б бути доцільними за умови звернення позовних вимог до суб'єкта владних повноважень, який виніс рішення, що впливає на права та обов'язки позивача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 20 серпня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ