Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
19 серпня 2024 р. справа № 520/8745/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Сумська обл., Конотопський р-н, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати противоправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000153/2 від 21.02.2024 року та картку відмови №UА807200/2024/000176 від 21.02.2024 року та №UА807000/2024/000162/2 від 26.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката у сумі 40 000,00 грн.
Ухвалою від 08.04.2024 Харківським окружним адміністративним судом (суддя Зінченко А.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.05.2024 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - звільнення судді з посади) справа розподілена до провадження судді Олексія Котеньова.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду.
В обґрунтування позову позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Інші заяви по суті спору учасники не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Постачальник) укладено контракт №RTF/MLS20230808.
01.09.2023 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TRADING FZCO укладено Додаткову угоду б/н до Контракту, якою внесені зміни та викладено у новій редакції статті 1, 7, 8.
Абзацами 1, 2 ст. 1 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 01.09.2023) визначено, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.
Статтею 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту, поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
Згідно зі ст. 4 Контракту, ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту, сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
23.02.2021 між Приватним підприємством "Національні Традиції" (виконавець) (далі - Декларант) і ТОВ "Мультітул-Стандарт" (замовник) укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №23/02 (далі - Договір №23/02).
Пунктом 1.1. Договору №23/02 визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.
За результатами придбання товару відповідно до укладеного Контракту №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023, декларантом складено та подано до митного органу митні декларації від 21.02.2024 № 24UA807200002909U1 та від 26.02.2024 № 24UA807200003147U7.
З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме:
Щодо митної декларації від 21.02.2024 № 24UA807200002909U1: Пакувальний лист (Packing list) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року; Коносамент (Bill of lading) № COSU6370928390 від 12.12.2023 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3681 від 13.02.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT190000078412 від 12.02.2024 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") № UA500420/2024/000329 від 17.02.2024; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-25/02-2024 від 15.02.2024 року; Розрахунок ціни (калькуляція) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 01.09.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 13.12.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера № 23/02 від 23.02.2021 року; Видаткова накладна № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № RAJHANS20230724 від 24.07.2023 року (з перекладом); Лист № 02/07-1 від 07.02.2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДАРТ», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 02/07-2 від 07.02.2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДРАТ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист № RAJ/MUL231207/1-1 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № RAJ/MUL231207/1-2 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № RAJ/MUL231207/1-3 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист № RAJ/MUL231207/1-4 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № RAJ/MUL231207/1-5 від 07.12.2023 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № RAJHANS20231027/018 від 27.10.2023 року (з перекладом) Якісний опис № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року (з перекладом).
Щодо митної декларації від 26.02.2024 № 24UA807200003147U7: Пакувальний лист (Packing list) RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року; Коносамент (Bill of lading) № COSU6371908460 від 05.01.2024 року; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3040 від 19.02.2024 року; Декларація (Dispatch note model T1) № MRN 24ROCT190000093382 від 14.02.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-38/02-2024 від 22.02.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 01.09.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 21.11.2023року; Договір про надання послуг митного брокера № 23/02 від 23.02.2021 року; Видаткова накладна № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № RAJHANS20230724 від 24.07.2023 року (з перекладом); Лист № 02/06-1 від 06.02.2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДАРТ», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 02/06-2 від 06.02.2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДРАТ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; Лист № RAJ/MUL240101/1-1 від 01.01.2024 року з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № RAJ/MUL240101/1-2 від 01.01.2024 року з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № RAJ/MUL240101/1-3 від 01.01.2024 року з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Лист № RAJ/MUL240101/1-4 від 01.01.2024 року з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № RAJ/MUL240101/1-5 від 01.01.2024 року з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № RAJHANS20231127/001 від 27.11.2023 року (з перекладом); Якісний опис № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року (з перекладом).
Під час здійснення підрозділом митного оформлення митного контролю митних декларацій від 21.02.2024 № 24UA807200002909U1 та від 26.02.2024 № 24UA807200003147U7 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом : 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1)Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ
У зв'язку з цим, митним органом направлено позивачу повідомлення про надання додаткових документів.
Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» до митного органу надано відповідні на повідомлення відповідача №№21/02/24-1, 21/02/24-2, 21/02/24-3, 21/02/24-4, 21/02/24-5, 21/02/24-6, 21/02/24-7, 21/02/24-8, 21/02/24-9, 21/02/24-10 від 21.02.2024 та повідомлення №№26/02/24-1, 26/02/24-2, 26/02/24-3, 26/02/24-4, 26/02/24-5, 26/02/24-6, 26/02/24-7, 26/02/24-8, 26/02/24-9, 26/02/24-10 від 26.02.2024.
За результатом аналізу інформації, наданих позивачем документів та додаткових пояснень Харківською митницею прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA807000/2023/000153/2 від 21.02.2024 та № UA807000/2023/000162/2 від 26.02.2024, за другорядним методом (за ціною товару договору щодо подібних товарів ст.60 МКУ) . При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.
Відповідачем також прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000176 від 21.02.2024 та №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024.
ТОВ "Мультітул-Стандарт" при випуску товарів у вільний обіг за митними деклараціями скористалось правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО “Інспектор”).
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, вартості.
Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.
При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.
Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.
Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.
Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.
Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор”.
При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.
Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.
Щодо посилання відповідача на не подання декларантом митної декларації країни відправлення та не надання інформації щодо вартості фрахту з Китаю, суд зазначає наступне.
Копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності. Крім того, як вбачається з доданих позивачем документів, декларантом під час митного оформлення товарів подавались копії митних декларацій країни відправлення, а саме: від 14.02.2024, на які відповідач посилається й у спірних картках відмови №UA807200/2024/000176 від 21.02.2024, №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024.
Відповідно до ст. 3 контракту №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 поставка договору за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРС -201. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються інвойсі.
Судом встановлено, що у Commercial invoice (рахунках-фактурах) №RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року, № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.
Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Судом встановлено, що до митних декларацій надавалися автотранспортні накладні CMR № 3681 від 13.02.2024, № 3040 від 19.02.2024, а також і коносаменти № COSU6370928390 від 12.12.2023, № COSU6371908460 від 05.01.2024, які, в свою чергу, умовами поставки визначають саме CPT.
Відповідно до умов поставки СРТ саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару. Якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та документ сформований в системі маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Отже, CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
З урахування умови поставки CPT Kharkiv, Ukraine всі витрати на транспортування включено у вартість товару.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №440/5532/18, 17.05.2022 року по справі №810/1661/17.
До митного оформлення позивачем надано прайс-листи від 27.10.2023 №RAJHANS20231027/018 та від 27.11.2023 №RAJHANS20231127/001, при цьому митниця вважає, що вони по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Позивач наполягає, що прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару, а також що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючи країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс - лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації, щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру, ціну з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, такі як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року по справі №810/3667/15).
Прайс-листи, надані позивачем для митного оформлення товару, містять цінову інформацію, а посилання відповідача на відсутність всіх даних є необґрунтованим.
Щодо посилання відповідача на недоліки Звітів про оцінку майна № 20-25/02-2024 від 15.02.2024 та 20-38/02-2024 від 22.02.2024, що подані позивачем під час митного оформлення товарів, суд зазначає, що як вбачається із вказаних звітів, оцінювачем зроблено розрахунок вартості за одним із підходів - за порівняльним підходом на підставі цінових пропозицій до продажу подібного майна.
Суд зазначає, що надані позивачем відповідачу звіти не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковими документами на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.
Судом встановлено, що відповідно до доданих документів на підтвердження митної вартості, надано інвойси №RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року, № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024.
Щодо не надання декларації про походження товару.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000153/2 від 21.02.2024, №UA807000/2024/000162/2 від 26.02.2024 зазначено: «у гр.44 МД зазначено документ 0862 «Декларацiя про походження товару (Declaration of origin)», але його не відскановано та не завантажено;».
Відповідно до ч. 1 статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Згідно з ч. 6 статті 41 МК України декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надано інвойси (Commercial invoice) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року, № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року, наяких Постачальником здійснено письмову заяву про країну походження товару та вказано: Country of origin: China (Країна походження: Китай).
Відповідно до митного оформлення за митними деклараціями надано декларації про походження товару - письмові заяви про країну походження товару, зроблені у зв'язку з вивезенням товару постачальником на комерційному рахунку, а саме на інвойсах № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року, № RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року, на які відповідач посилається й у спірних картках відмови №UA807200/2024/000176 від 21.02.2024, №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024.
Суд зазначає, що твердження відповідача про ненадання таких документів з його одночасним посиланням на них у спірних картках відмови вказує на суперечність його дій та необґрунтованість його тверджень.
Отже, декларації про походження товару № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року, №RAJ/MUL240101/1 від 01.01.2024 року були подані одночасно з митними деклараціями.
Щодо банківського платіжного документа.
Судом встановлено, що у спірному рішенні №UA807000/2024/000153/2 від 21.02.2024 відповідача зазначає, про відсутній банківський/платіжний документ, що підтверджує факт оплати за товар.
Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються за умови якщо рахунок сплачено.
Згідно з статтею 5 Контракту № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJ/MUL231207/1 від 07.12.2023 року передоплату
не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена.
Суд приходить до висновку, що рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ- СТАНДАРТ» таких документів не вимагається.
Щодо застосування резервного методу.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень пунктів 2,4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею неправомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Представником позивача надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №б/н від 25.03.2024, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2024, додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2024, ордер серія АХ №1181418 від 04.04.2024, платіжна інструкція №1425 від 03.04.2024 на суму 40000.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2024 Бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000153/2 від 21.02.2024 року та картку відмови №UА807200/2024/000176 від 21.02.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000162/2 від 26.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024, винесені Харківською митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 1 199258,29 грн.
У Додатковій угоді №2 до Договору про надання правової допомоги від 25.03.2024 визначено фіксовану суму гонорару за надання правової допомоги за цим договором у розмірі 40000 грн. Клієнт сплпчує гонорар Бюро у повному розмірі в квітні 2024 року.
Вартість послуг із надання правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі 03.04.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №1425 від 03.04.2024.
Судом встановлено, що адвокатом Оксаною Бідною підписано позовну заяву.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).
Відповідачем, подано до суду заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, мотивовані тим, що цей спір є справою незначної складності. Відповідач зазначає, що позовна заява по справі повністю аналогічна позовним заяв по справах №№520/3398/24,520/3713/24, 520/4438/24, 520/8093/24, що свідчить про те, що підхід до написання цих позовних заяв не був індивідуальним, по всіх позовних вимогах зазначені одні і ті самі фактичні обставини справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що даний спір підпадає під визначення справ незначної складності та розглядався за правилами ст.ст.257-262 КАС України.
Такий спір також не може вважатися складним як і з огляду на наявність численної судової практики, так і того, що обсяг аналізованих адвокатом документів не був надмірним або складним.
Суд також зважає на той факт, що у період з лютого по липень 2024 року адвокатом Оксаною Бідною як представником ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано до суду 17 позовів з позовними вимогами щодо скасування рішення про коригування митної вартості та скасування карток відмов, що дає підстави для висновку суду про те, що оплата послуги - консультування позивача щодо можливих шляхів захисту його прав, є необґрунтованою, оскільки адвокатом готувалось декілька позовів.
Також вищевикладені висновки суду стосуються і аналізу практики Верховного Суду, підготування проекту позовної заяви, адже із системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що нормативно-правове обґрунтування таких позовів є аналогічним.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що для надання правничої допомоги у цьому спорі адвокат мав би витратити не більше трьох годин з урахуванням складності спору, консультування позивача та аналізу доказів і судової практики.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги у справі задоволено, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була не співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Сумська обл., Конотопський р-н, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000153/2 від 21.02.2024 та картку відмови №UА807200/2024/000176 від 21.02.2024.
Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2024/000162/2 від 26.02.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000192 від 26.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Сумська обл., Конотопський р-н, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) судовий збір у сумі 24044 (двадцять чотири тисячі сорок чотири) грн 87 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Сумська обл., Конотопський р-н, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 19 серпня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ