Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
19 серпня 2024 р. справа № 520/2028/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 07.08.2024р. в порядку статті 382 КАС України за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб"єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
07.07.2024 р. до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 382, ст. 383 КАС України, в якій заявник просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/2028/23 та невиплату ОСОБА_1 заборгованості з нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2023 року в загальній сумі 327308,45 грн (триста двадцять сім тисяч триста вісім гривень 45 копійок); 2) встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року по справі № 520/2028/23 та зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аргументуючи ці вимоги заявник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 по справі №520/2028/23 не виконано, а виплату заявнику нарахованої пенсії у розмірі 327.308,45 грн. - не проведено.
Ухвалою суду від 08.08.2024р. прийнято до провадження заяву позивача від 07.08.2024р. в порядку ст. 382, ст. 383 КАС України по справі №520/2028/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 5 днів від дати отримання цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду докази про: отримання копії рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2023р. у справі №520/2028/23, що набрало законної сили; організаційно-правові заходи, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2023р. у справі №520/2028/23.
Відповідач у встановлений судом строк витребувані документи до суду не надав.
Вирішуючи порушені у цій заяві процесуальні питання, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У межах даної справи позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 12.12.2022 № ФХ-124755, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-Х1І «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 12.12.2022 № ФХ-124755, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення та без обмеження граничним розміром, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.04.2019 р. за урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2023р. у справі №520/2028/23 даний позов було задоволено частково. З виходом за межі позову визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 17.01.2023р. №967-23137/С-02/8-2000/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.12.2022р. №ФХ124755 з урахуванням раніше здійснених платежів.
Отже, предметом розгляду у справі №520/2028/23 є управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу проведення з 01.04.2019р. перерахунку та виплати пенсії заявника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.12.2022р. №ФХ124755.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення суду набрало законної сили 25.03.2024 р. та 19.06.2023р. заявником отримано виконавчий лист.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.07.2023 року за вих. №20590-22286/С-02/8-2000/23, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року по справі №520/2028/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії заявника, з 01.06.2023р. пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Зазначено, що виплату зазначених коштів буде здійснено при надходженні відповідного фінансування.
Суд вважає, що до установлених обставин спору підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.02.2022р. у справі №160/13013/19: 1) обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.1291 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.14, 370 КАС України; згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права, п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс; 2) правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати; 3) зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком (постанова Верховного Суду від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19); 4) за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення; 5) за сформульованими у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 правовими позиціями, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи; 6) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Отже, встановлення судом строку для надання звіту передбачено в разі невиконання судового рішення (яке набрало законної сили) за наявності явного та очевидного ризику (ступеня загрози) умисного ухилення суб"єкта владних повноважень забезпечити виконання приписів судового акту за наявності безперешкодної фізичної змоги та за відсутності будь-яких поважних причин.
Окрім того, суд доходить до переконання про те, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа, ініціювання процедури примусового виконання та стану виконавчого провадження з примусового виконання судового акту) не повною мірою узгоджуються з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", який за загальним правилом вимагає безумовно обов”язкового одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму судового контролю слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати істотні та вагомі причини, і не нівелювати значення правових процедур Закону України "Про виконавче провадження".
Однак, судом з матеріалів справи існування таких причин не виявлено.
Верховний Суд в ухвалі від 07.05.2024р. по справі №160/5259/20 зазначив, що: "Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що: загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку."
У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.».
Суд звертає увагу, що у листі від 28.07.2023р. відповідач повідомив про виконання рішення, зазначивши, що виплата різниці пенсії буде проводитись у порядку черговості при виділенні відповідного фінансування.
З листа відповідача вбачається, що оскільки різницю в пенсії, нараховану на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 по 31.05.2023, буде виплачено після отримання коштів бюджетного призначення, дані після перерахунку інтегровано до підсистеми Реєстр судових рішень, який використовується в роботі органами Пенсійного фонду України з метою систематизації та упорядкування судових рішень. Черговість здійснення виплат визначається в залежності від дати набрання рішенням суду законної сили. Станом на 28 липня 2023 погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.09.2020 включно.
З наведеного видно, що вказаний лист не свідчить про ухилення відповідача від виконання рішення суду або його невиконання.
Навпаки, суд вважає, що згаданий лист доводить вчинення відповідачем заходів, спрямованих на виконання рішення суду по дані справі.
При цьому, ані рішення суду у справі №520/2028/23, ані обставини спірних правовідносин не дають жодних підстав для висновку про те, що рішення у справі №520/2028/23 підлягає виконанню суб"єктом владних повноважень першочергово відносно решти рішень судів в аналогічних чи подібних категоріях спорів, котрі набрали законної сили раніше від рішення суду у справі №520/2028/23.
Тому суд відмічає, що нездійснення суб"єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виплати боргу за рішенням суду у справі №520/2028/23 не є доказом умисного та свідомого невиконання судового рішення, оскільки відсутність фізичної змоги провести грошовий платіж через неотримання відповідних цільових асигнувань та через відсутність вільного обсягу фінансових ресурсів не може бути кваліфіковано у якості невиконання судового рішення без поважних причин. В той же час, як зазначалося вище, відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду.
За таких обставин, суд вважає недоведеними підстави для кваліфікації стану виконання управлінської функції пенсійним органом як виключного випадку для застосування процедури судового контролю за ст.382 КАС України.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з”ясування об”єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об”єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Тому подану у порядку ст.382 КАС України заяву позивача належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 248, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву позивача від 07.08.2024р. про встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили з моменту підписання/прийняття; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття.
Суддя А.В. Сліденко