Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 серпня 2024 р. №520/16793/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
1. визнати поважними причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу командира Державної організації (установи, закладу) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) № НОМЕР_3 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування та наказу № 17513 від 31.08.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 );
2. визнати протиправним та скасувати наказ Державної організації (установи, закладу) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) № НОМЕР_3 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 );
3. визнати протиправним та скасувати наказ командира Державної організації (установи, закладу) військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) № НОМЕР_5 від 31.08.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 );
4. судові витрати у повному обсязі покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем допущені порушення під час проведення відносно нього службового розслідування (зокрема, не було залучено безпосереднього начальника ОСОБА_1 , не ознайомлено із матеріалами службового розслідування, службове розслідування проведено з порушенням строків, не повідомлено ОСОБА_1 про початок службового розслідування та не надано право знати підстави проведення такого розслідування), які, на його думку, суттєво вплинули на результати службового розслідування. Позивач наголошує, що з огляду на те, що він не був повідомлений про призначення стосовно нього службового розслідування, то фактично був позбавлений всіх прав, наданих особі, стосовно якої проводиться службове розслідування, передбачених розділу V Порядку №608.
Виходячи з цих мотивів, позивач уважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про призначення службового розслідування та наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" є безпідставними та необґрунтованими через неповноту службового розслідування, невідповідність висновку службового розслідування фактичним обставинам, встановленим під час його проведення.
Ухвалою суду від 21.06.2024, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження по справі відповідно до ч.3 статті 257 КАС України без виклику сторін у судове засідання, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронного листа.
Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 , самовільно залишив розташування військової частини в умовах воєнного стану, у зв'язку з чим командиром військової частини призначено і проведено службове розслідування. Питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку відкладено. А отже, призначаючи та проводячи службове розслідування за фактом самовільного залишення розташування військової частини позивачем, Відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, прав позивача не порушував у зв'язку з чим просить позовні вимоги залишити без задоволення.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 з 13.04.2022 проходить військову службу в Збройних Силах України на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022.
З 13.04.2022 по 17.03.2023 Позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом командира Державної організації (установи, закладу) Військова частини НОМЕР_1 від 17.03.2022 № 161 Позивач був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця (військово-облікова спеціальність 100868).
Як зазначено Позивачем у позовній заяві, маючи непорозуміння із командуванням ВЧ НОМЕР_1 , Позивачем було прийнято рішення покинути місце розташування оскільки через відсутність знань та навичок, відповідної фізичної підготовки у кваліфікації пішого стрільця, проблем зі здоров'ям, а також виключення спричинення травм як собі так і іншим військовослужбовцям, ОСОБА_1 не мав змоги виконувати функції пішого стрільця.
Після того, як Позивач покинув місце розташування, з метою врегулювання своєї відсутності, він почав писати рапорти на командира ВЧ НОМЕР_1 із проханням розібратись у ситуації, яка склалася, та забезпечити йому можливість пройти військово- лікарську комісію.
Однак Відповідач жодним чином не відреагував на його рапорти.
В подальшому, Позивачу стало відомо, що його було знято з речового, котлового та грошового забезпечення, а також увільнено із займаної посади та виведено у розпорядження командира військової частини у зв'язку з тим, що він самовільно залишив місце служби.
16.05.2024 представник Позивача отримав від Відповідача відповідь на адвокатський запит № 7346 від 09.05.2024, до якого, зокрема, долучено витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 12784 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування, акт службового розслідування (невідомо якої дати) з додатками, та витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 про результати службового розслідування № 17513 від 31.08.2023.
Відповідно до акту службового розслідування Позивача визнано таким, що самовільно залишив місце служби.
Ознайомившись із матеріалами службового розслідування Позивач вважає, що воно було проведено із порушенням вимог чинного законодавства, відтак, підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що 20.04.2023 згідно з витягом із наказу №263 від 20.04.2023 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону увільнено від займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з, утримуючи у списках особового складу військової частини з 20 квітня 2023 року у зв'язку з лікуванням.
Так, судом встановлено, що 08.06.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № НОМЕР_3 призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 05.06.2023 старшим солдатом ОСОБА_1
31.08.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено акт службового розслідування та видано наказ командира військової частини № НОМЕР_5 від 31.08.2023 "Про результати службового розслідування", за висновками якого запропоновано вирішити питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення ст.ст.11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил Укрїани, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини № НОМЕР_5 від 31.08.2023 "Про результати службового розслідування", солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, визнано таким, що з 08:00 05.06.2023 по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 діб. З метою недопущення подібних випадків у подальшому, наказано:
1. Вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення ст.ст.11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
2. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України під 07.06.2018 року №260 колишньому старшому стрільцю і механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 05.06.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та. не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
3. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу- першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу №730 від 22.09.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади від 22.09.2023 №265-рс увільнено від займаних посад та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, який 05 червня 2023 самовільно залишив військову частину згідно ЄРДР від 20 вересня 2023 №42023041110000313 - з 20 вересня.
Не погоджуючись з наказами № 12784 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування та № 17513 від 31.08.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосуються позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України в Україні введено воєнний стан, який триває до тепер.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту (ч.3 преамбули Дисциплінарного статуту).
Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту).
Статтею 3 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом:
- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
- формування правової культури військовослужбовців;
- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
- зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
- підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
- чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
- бути пильним, зберігати державну таємницю;
- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч.2 вступу Статуту внутрішньої служби).
Також суд зазначає, що статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (ст.12 Статуту внутрішньої служби).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (п. 17 Статуту внутрішньої служби).
Згідно ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до ст.49 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат підпорядковується командирові відділення (ст. 127 Статуту внутрішньої служби).
Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов'язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.
Щодо об'єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, у вчиненні якого, за словами відповідача, винен позивач, то при наданні оцінки цьому елементу проступку слід врахувати, що відповідно до п. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
На виконання ст.85 Дисциплінарного статуту Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі-Порядок №608).
Наказом військової частини НОМЕР_1 №12784 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 , призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 05.06.2023 року старшим солдатом ОСОБА_1 ; зобов'язано комісію провести службове розслідування у встановлений законом термін. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
У цій справі судом установлено, що службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини 05.06.2023 року старшим солдатом ОСОБА_1 .
Ця обставина є підставою для проведення службового розслідування відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Позивач убачає порушення своїх прав при призначенні відносно нього службового розслідування.
А отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються розгляду питання правомірності наказу військової частини НОМЕР_1 №12784 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується Позивача .
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Суд звертає увагу, що оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, воно є проміжними та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскарження наказу про призначення службового розслідування жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 , суд зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 Службовим розслідуванням підтверджено факти:
3.1. В ході службового розслідування було встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 05.06.2.023 о 08:00 під час ранкового шикування в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 на Ол ексійовича. Пошукові заходи позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідає (телефон вимкнений), місце знаходження невідоме.
3.2. Таким чином, солдат ОСОБА_1 , з 08:00 05.06.2023 року по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб.
3.3. В діях колишнього старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_7 солдата ОСОБА_1 вбачається ознаки злочину, передбаченого частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
У позовній заяві Позивач зазначив, що покинув місце розташування, в подальшому з метою врегулювання вище зазначеного конфлікту, він почав писати рапорти на командира ВЧ НОМЕР_1 із проханням розібратись в вище викладеній ситуації та забезпечити йому можливість пройти військово- лікарську комісію.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Згідно з п.1 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування серед іншого може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п.3 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п.8 розд. ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно з п.1 розд. ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: - дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; - виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; - розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Відповідно до розд. V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з п.6 розд. VI Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
У разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
У свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни.
Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
За результатами проведення службового розслідування в даній справі складено акт службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що позивач з 08:00 05.06.2023 по теперішній час, незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 діб, такі дії солдата ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В акті службового розслідування зазначено, що 05.06.2023 о 08:00 під час ранкового шикування в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . Пошукові заходи позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідає (телефон вимкнений), місце знаходження невідоме. Таким чином, солдат ОСОБА_1 , з 08:00 05.06.2023 року по теперішній час (31.08.2023), незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб.
За фактом самовільного залишення частини під час воєнного стану військовослужбовця військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 командиром 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 , була подана доповідь 06.06.2023 року.
З пояснень номера обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 та колишнього заступника командира бойової машини-навідника-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_5 було встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 05.06.2023 о 08:00 під час ранкового шикування в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_1 . Пошукові заходи позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідає (телефон вимкнений), місце знаходження невідоме.
Крім того ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_5 від 31.08.2023 "Про результати службового розслідування", солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону, визнано таким, що з 08:00 05.06.2023 по теперішній час незаконно в умовах воєнного стану перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 діб. З метою недопущення подібних випадків у подальшому, наказано:
1. Вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення ст.ст.11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу 1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
2. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби, згідно пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України під 07.06.2018 року №260 колишньому старшому стрільцю і механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_8 02 солдату ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 05.06.2023 року, а також не виплачувати йому премію за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі та. не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за відповідні місяці самовільного залишення частини у повному обсязі.
3. Заступнику командира частини з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів цього службового розслідування до органів досудового розслідування для прийняття правового рішення, щодо порушення кримінального провадження, за фактами, виявленні в ході проведення службового розслідування протягом 10 діб з дати підписання наказу командира частини про затвердження його результатів.
4.Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
А отже, рішення щодо притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності військової частиною не приймалось, а було відкладено до його повернення на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .
Поряд із цим, відповідно до п. 6 р. VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом МОУ №608 від 13.12.2017, якщо під час з службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Саме ознаки допущеного позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, тобто самовільного залишення місця несення служби в умовах воєнного стану й були виявлені під час проведення службового розслідування, факт самовільного залишення службової окрім іншого не заперечується і позивачем у позовній заяві.
13.12.2023 командування військової частини НОМЕР_1 звернулося до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві із заявою про вчинення старшим солдатом за призовом по мобілізації ОСОБА_1 дій, що містять ознаки кримінального правопорушення. За вказаним фактом відомості про відкриття кримінального провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України внесено органами досудового розслідування до ЄРДР за № 42023041110000313.
Суд зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов'язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб'єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов'язкового характеру для суб'єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 №17513, в частині встановлення факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем не є остаточним документам, що зобов'язує до вчиненн будь-яких дій, а лише фіксує певні обставини і являє собою лише передумову для прийняття відповідного рішення іншим уповноваженим суб'єктом та таким чином не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв'язку з чим не можуть бути самостійним предметом судового р їгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах в 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20, від 28.04.2022 у справі № 240/10485/19.
Стосовно посилання позивача на відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень Відповідача на видання та підпис наказу про призначення службового розслідування та наказу про затвердження результатів службового розслідування, суд зазначає наступне.
Оскаржувані у даній справі накази складено та підписано командиром Військової частини НОМЕР_1 № АДРЕСА_3 .
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №6 від 05.01.2023 року полковник ОСОБА_6 , призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 жовтня 2022 року № 982 на посаду командира військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, полковник ОСОБА_6 , як командир НОМЕР_1 мав повноваження на видання спірних наказів, а тому посилання позивача є необґрунтованими.
Таким чином, наказ військової частини № НОМЕР_3 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 та наказ військової частини НОМЕР_1 №17513 від 31.08.2023 видані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом та Дисциплінарним статутом ЗСУ, а отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Суд відхиляє посилання позивача про те, що під час проведення службового розслідування не було залучено безпосереднього начальника Позивача, через те, що Порядком №608 визначено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Таким чином, призначення комісії з трьох посадових осіб для проведення службового розслідування в жодному разі не суперечить встановленому порядку проведення службових розслідувань, не порушує заборон, встановлених п. 12 р. Порядку, водночас з тим сприяє об'єктивності проведення службового розслідування, прийняттю більш виваженого колегіального рішення за його результатами та неупередженості осіб, що проводять службове розслідування в зв'язку з тим, що вони проходили військову службу в інших підрозділах (службах) військової частини НОМЕР_1 та не мають службових та особистих зав'язків із особою, у відношенні якої проводиться службове розслідування.
Також, Суд критично ставиться до посилань позивача про те, що під час службового розслідування не встановлено всіх обставин, які сприяли тому, що позивач покинув місце розташування військової частини, через їх необґрунтованість, оскільки:
Так, позивач посилався на те, що ним під час проведення службового розслідування направлялись до Військової частини НОМЕР_1 рапорти від 29.03.2023 та від 21.04.2023 з поясненнями.
При цьому, позивач не заперечував того, що він покинув місце розташування військової частини.
Суд зазначає, що викладені в рапортах позивача обставини не спростовують того, що під час проведення службового розслідування встановлено самовільне залишення позивачем місця несення служби.
Крім того, Позивач посилається на те, що за станом здоров'я не міг виконувати бойовий наказ, однак не мав на той момент ані довідки лікаря медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , ані довідки військово-лікарської комісії. При цьому, Позивачем не заперечується факт самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану .
Щодо посилань позивача на те, що службове розслідування проведено із порушенням встановлених строків, суд зазначає наступне.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №12784 від 08.06.2023 за фактом самовільного залишення військової частини 05.06.2023 року солдатом ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 року №17513 призначено вирішення питання, щодо притягнення або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2 абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до аркушу доведення до особового складу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 №17513 "Про результати службового розслідування" солдату ОСОБА_1 даний наказ не доведено через його самовільне залишення місця несення служби, що і встановлено під час проведення службового розслідування.
При цьому, позивач не заперечував того, що він самовільно покинув місце розташування військової частини.
Отже, вищевказані посилання позивача не можуть свідчити про відсутність тієї обставини, що він самовільно залишив військову частину, а тому такі посилання не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних у даній справі рішень.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Суд враховує те, що правомірність наказу військової частини НОМЕР_1 № 12784 від 08.06.2023 про призначення службового розслідування та наказу №17513 від 31.08.2023 підтверджена в ході судового розгляду справи і встановлено самовільного залишення військової частини в пункті постійної дислокації, а тому спірні накази скасуванню не підлягають.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко