м. Вінниця
20 серпня 2024 р. Справа № 120/4812/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л,,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1)
в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні трудового стажу згідно записів в трудовій книжці з 13.04.1984 року по 02.6.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року таз 01.03.1990року по 18.10.1994року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області врахувати трудовий стаж ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці з 13.04.1984 року по 02.06.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року та з 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
Ухвалою від 17.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзивів на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та з 24.11.2022 отримує пенсію по інвалідності (як особа з інвалідністю ІІІ групи), обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також вказав, що до стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 13.04.1984 по 02.06.1986, з 11.11.1986 по 24.07.1989 та з 01.03.1990 по 18.10.1994 (з 18.10.1991 по 19.11.1992 зарахований догляд за дитиною до трирічного віку, з 20.11.1992 по 31.12.1997 зарахований період роботи), оскільки запис про зміну прізвища на титульній сторінці не відповідає Інструкції № 58.
24.05.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, однак суд не бере її до уваги, оскільки відповідно ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 24.11.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності (як особа з інвалідністю III групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 та Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №337053 від 07 грудня 2022 року), відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне страхування».
05.03.2024 позивач звернулась до органів пенсійного фонду, в якій просила вказати незарахований стаж по її трудовій книжці.
Листом від 20.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України повідомлено позивача, що до стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 13.04.1994 по 02.06.1986, з 11.11.1986 по 24.07.1989 та з 01.03.1990 по 18.10.1994 (з 18.10.1991 по 19.11.1992 зарахований догляд за дитиною до трирічного віку, з 20.11.1992 по 31.12.1997 зарахований період роботи), оскільки запис про зміну прізвища на титульній сторінці не відповідає Інструкції №58. Також вказав, що у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0037901830 зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », після укладення шлюбу « ОСОБА_3 », а згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » після укладення шлюбу « ОСОБА_4 ».
Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо не зарахування їй періодів роботи до страхового стажу, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (Інструкції №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.13 Інструкції №58 визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу іншими документами здійснюється виключно у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 30.09.2021 у справі №300/860/17 та від 06.04.2022 №607/7638/17 викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Так, встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно записів в трудовій книжці з 13.04.1984 року по 02.6.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року таз 01.03.1990 року по 18.10.1994 року, оскільки запис про зміну прізвища на титульній сторінці не відповідає Інструкції №58 та вказано, що у Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0037901830 зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », після укладення шлюбу « ОСОБА_3 », а згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 зазначене дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » після укладення шлюбу « ОСОБА_4 ».
З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 вбачається виправлення у прізвищі позивачки, де замість прізвища « ОСОБА_5 » внесений запис про інше прізвище « ОСОБА_3 » та внесений ще запис про інше прізвище позивачки - з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
На титульній сторінці вказаної трудової книжки працівником відділу кадрів зроблено наступні записи:
1) про зміну прізвища із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 03.11.1984 року;
2) про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 .
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що зміну прізвища із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 03.11.1984 року було внесено з помилкою, адже у свідоцтві про шлюб відповідно до витягу з державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_5 від 21 грудня 2022 року прізвище після реєстрації шлюбу позивачки було змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_3 » а не «Фельчина», як вказано у трудовій книжці.
На титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_3 вірно вказані особисті дані її власника (ім'я, по батькові, прізвище та рік народження позивача), які відповідають її паспортним даним. Титульний аркуш трудової книжки підписаний особою, відповідальною за видачу трудових книжок, і завірений печаткою підприємства.
Трудова книжка серії НОМЕР_3 містить записи про періоди роботи, в тому числі щодо періодів з 13.04.1984 року по 02.6.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року таз 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
Оскільки записи у трудову книжку позивача вносились відповідальним працівником підприємства, а не позивачем, останній не може нести відповідальності за недоліки заповнення трудової книжки, які призводять до позбавлення його права на пенсійне забезпечення.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Розбіжності в записах російською мовою виникли внаслідок неусталеності правил і принципів передачі та відмінювання українських прізвищ російською мовою.
Разом з цим, ГУ ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, позивач з 24.11.2022 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію, тобто інші періоди роботи згідно цієї ж трудової книжки відповідачем були зараховані, у зв'язку з чим і було призначено ОСОБА_1 пенсію.
Крім того, суд зазначає, що не врахування трудової книжки суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Тобто право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, так як на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таки чином, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 13.04.1984 року по 02.6.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року та з 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
За таких обставин задоволенню підлягає і вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності з 13.04.1984 року по 02.06.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року та з 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 13.04.1984 року по 02.6.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року та з 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності з 13.04.1984 року по 02.06.1986 року, з 11.11.1986 року по 24.07.1989 року та з 01.03.1990 року по 18.10.1994 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (СТ "Південний", 38, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: