20 серпня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/8003/24
Провадження № 22-ц/4815/836/24
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Ковальов І.М.
Ухвалу суду першої інстанції
(повним текстом) постановлено:
30 квітня 2024 року у м. Рівне
Рівненської області
без фіксування перебігу судового засідання
звукозаписувальними засобами
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Москалик Т.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач1 - Рівненська міська рада Рівненської області;
відповідач2 - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області;
особа, яка не бере участі у справі, однак вважає, що судом вирішено питання про її права та інтереси, - ОСОБА_2 ;
за участі: представника ОСОБА_2 - адвоката Шевчук віктора Сергійовича та представника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - Накопалова Євгена Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
У квітні 2024 року в суд через свого представника - адвоката Кхатера Фаді Еліаса звернувся ОСОБА_1 з позовом доРівненської міської ради Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Мотивуючи вимоги, вказувалося, що 14 березня 2024 року позивач придбав на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами загальною площею 35, 7 м2 (опис: А-1 житловий будинок, а - прибудова, а1 - тамбур, Пг/а - погріб, Д - гараж, 1/3 №3) по АДРЕСА_1 . Цей об'єкт житлової нерухомості розміщений на земельній ділянці, що не була приватизована, не виділялася в натурі, а кадастровий номер не було присвоєно. При цьому він мав намір отримати на особистому речовому праві земельну ділянку для будівництва індивідуальних гаражів - площею не більше 0, 01 га.
Намагаючись реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, було встановлено наявність перетину із земельною ділянкою або її частиною із ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01::024:0416, площа збігається на 82, 2581. Отже, для проведення державної реєстрації земельної ділянки слід усунути зазначене накладення із суміжною земельною ділянкою. У витязі із земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416 від 21 березня 2024 року не зазначено її власника, а тому її власником є Рівненська міська рада.
Вважає, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, здійснено незаконно, без урахування того, що для обслуговування гаража, який належить ОСОБА_1 , необхідна власна земельна ділянка. При цьому сам факт реєстрації спірної земельної ділянки в існуючій конфігурації створює умови для перешкод у користуванні гаражем. Також незрозумілою для позивача є формування земельної ділянки із заданою конфігурацією, що унеможливлює скористатися своїм законним право щодо утримання належної земельної ділянки для обслуговування гаража. Таким чином порушуються його права на приватизацію земельної ділянки для будівництва (обслуговування) індивідуальних гаражів.
Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді приймати будь-які рішення щодо передачі у власність чи користування, в т.ч. і надання оренду, земельної ділянки з кадастровим номером: 56101100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , та шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , і перебуває у власності Рівненської міської ради.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року заяву задоволено.
Заборонено Рівненській міській раді приймати будь-які рішення щодо передачі у власність чи користування, у т.ч. надання в оренду, земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , та перебуває у власності Рівненської міської ради.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , та перебуває у власності Рівненської міської ради.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 як особа, яка не бере участі у справі, однак наполягає, що судом вирішено питання про її права та інтереси, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що 15 квітня 2024 року вона подала до Управління земельних відносин через Центр надання адміністративних послуг у м. Рівне заяву з додатками про безоплатну передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га. Після закінчення строку для виконання заяви - 16 травня 2024 року - вона в телефонному режимі отримала інформацію про вжиття судом попередньої інстанції заходів забезпечення позову у цій справі. Тому 31 травня 2024 року, вважаючи, що ухвала суду безпосередньо впливає на майновий інтерес заявника на безоплатну передачу у власність земельної ділянки і чим позбавляється можливості реалізувати своє законне право, подала до Рівненського міського суду клопотання про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Звертала увагу на те, що всупереч ч. 2 ст. 149 ЦПК України при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен був урахувати інтереси не лише позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені в зв'язку з застосуванням відповідних заходів, співмірність вимог заяви із заявленими позовними вимогами та обставинами справи. При цьому ОСОБА_1 не було наведено обставин і не надано доказів, які свідчили би, що виконання рішення у справі у разі задоволення позову з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Не врахував цього і суд першої інстанції, безпосередньо не покликаючись на ті обставини, які підтверджували би загрозу ускладнення виконання судового рішення та поновлення прав позивача. Тобто судом не було обґрунтовано належними і допустимими доказами необхідність забезпечення позову і не зазначено щодо об'єктивної необхідності застосування обраного способу (заходу) його забезпечення.
Відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи не подавалися.
21 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кхатер Фаді Еліас подав до апеляційного суду через засоби підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" повідомлення №49784 про надання йому доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС. Отже, вважається, що адвокат та його довіритель не пізніше 21 червня 2024 року належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а також отримали доступ на ознайомлення із процесуальними документами та рухом справи в апеляційному суді. Поготів, того ж дня ним отримано і копію апеляційної скарги ОСОБА_2 , про що свідчить довідка про доставку електронного документу, складена помічником судді.
Між тим, 13 серпня 2024 року до початку судового засідання адвокатом подано через засоби підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не одержував судову повістку, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження і апеляційної скарги. Колегією суддів заяву було задоволено і відкладено розгляд справи на 09 год. 45 хв. 20 серпня 2024 року.
Однак 20 серпня 2024 року до початку судового засідання адвокатом знову подано через засоби підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" заяву про відкладення розгляду справи, оскільки з матеріалами справи він ознайомився 16 серпня 2024 року і лише тоді отримав копію апеляційної скарги. Тому він не в змозі подати відзив у десятиденний строк з дня отримання копії апеляційної скарги, визначений ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.
Ця заява до задоволення не підлягає, виходячи з такого.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", рішення від 03 квітня 2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належно повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто процесуальним законом надано право розглядати справу за відсутності сторін, які належно повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.
Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 і його представник - адвокат Кхатер Фаді Еліас належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавали, об'єктивних причин, що унеможливлювали б їхню явку в судове засідання, не наводили.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19)).
Крім того, встановлено, що перебіг процесуальних строків на подання позивачем і його представником відзиву слід обчислювати з 21 червня 2024 року, тобто з дня отримання копії апеляційної скарги через засоби підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", а не з 16 серпня 2024 року.
Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив неможливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 і його представника - адвоката Кхатера Фаді Еліаса, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд апеляційним судом справи проведено за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із доведеності і вмотивованості вимог позивача, оскільки припущення щодо передачі Рівненською міською радою спірної земельної ділянки іншій особі в оренду, безоплатно у власність, у власність шляхом викупу тощо є обґрунтованим. При цьому вжиті заходи забезпечення позову дозволять уникнути реальних загроз подальшого порушення суб'єктивних прав ОСОБА_1 на землю та унеможливлять виникнення труднощів у виконанні судового рішення або взагалі його невиконання
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 149, пунктами 1-2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Приходячи до переконання скасування ухвали суду попередньої інстанції, колегія суддів бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у своїй постанові від 11 травня 2022 року у справі №317/2155/21 (провадження № 61-15398св21).
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
За правилами частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, встановлено, що оскаржуваною ухвалою порушуються права та інтереси ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га.
Так, заявник не брав участі у справі як її учасник. Разом з тим з долучених додатків до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку садибного типу у АДРЕСА_2 , загальною площею 57 м2, житловою - 48, 5 м2 з надвірними будівлями та спорудами. Про цей факт зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав від 12 квітня 2024 року №373965695.
З метою безоплатної передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, 15 квітня 2024 року вона отримала витяг №НВ-3200409522024 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де в графі "Власник" не зазначено про його існування, а також виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у АДРЕСА_2 .
15 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради через Центр надання адміністративних послуг для одержання послуги: "Передача безоплатно у власність земельних ділянок громадянам"; об'єкт, на який надається послуга,: "Земельна ділянка площею 0, 0356 га"; адреса об'єкта: АДРЕСА_2 ; термін виконання: 16.05.2024.
Однак, як пояснив у засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 , в усному порядку довірителю було повідомлено, що земельна ділянка знаходиться під обтяженням на підставі ухвали Рівненського міського суду від 30 квітня 2024 року, що унеможливлює здійснення нею відповідних прав на землю.
Оскільки позивач сам указує, що земельна ділянка, право власності на яку він має намір набути, перетинається (площа збігається на 82, 2581) із земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416, площею 0, 0356 га, своє право власності на яку намагається реалізувати ОСОБА_2 , тому між ними очевидно виникли та існують відповідні правовідносини.
Отже, оскаржувана ухвала, постановлена без з'ясування цих обставин і без участі автора апеляційної скарги, є передчасною, а тому необґрунтованою.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для прийняття постанови про відмову у задоволенні заяви відповідно до пункту 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є постановлення судом першої інстанції ухвали, якою вирішено питання про права та інтереси особи, що не була залучена до участі у справі.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року скасувати.
Представнику ОСОБА_1 - адвокату Кхатеру Фаді Еліасу відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 20.08.2024
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
С.С.Шимків