Справа № 552/5655/19 Номер провадження 22-ц/814/1840/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
07 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Триголова В.М.
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.
секретар : Кириченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Слідче Управління МВС України в Полтавській області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту.
06 листопада 2019 року до Ленінського районного суду м.Полтави з Київського районного суду м.Полтави за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту.
В обґрунтування позову вказано, що 19.03.2007 між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3366-002/07Р, на суму 162160 євро. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником перед позивачем за кредитним договором був укладений Договір іпотеки №№3366-002/07Р-1 від 19.03.2007, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м., житловою 86,1 кв.м. та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м., цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м.), для ведення садівництва (121 кв.м), що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 .
31 травня 2017 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами №1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №3366-002/07Р від 19 березня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Майно на підставі акту передано стягувачу в рахунок погашення боргу.
Власником цього майна є ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
31 грудня 2008 11:25:52 державним реєстратором Русіною К.О. Виконавчий комітет Полтавської міської ради Полтавської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34931335 від 25.04.2017 15:51:37 стосовно обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: КС №08230331, видана 30.12.2008, видавник СУ ГУМВС України в Полтавській області.
Відповідно до листа Слідчого управління ГУНП в Полтавській області від 24.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи №08230331 обвинувачення не пред'являлось, тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня.
У зв'язку із вказаним ТОВ «ФК«Довіра та Гарантія» просило:
скасувати арешт на майно, накладений на підставі постанови серія та номер КС № 08230331, видана 30.12.2008 СУ ГУМВС України в Полтавській області а саме житлового будинку, загальною площею 261 кв. м, житловою 86,1 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 . Номер запису про обтяження 20135945 від 31.12.2008.
Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27.11.2007 шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м, житловою 86,1 кв.м та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м), для ведення садівництва (121 кв.м), що знаходиться за адресою: будинок буд. АДРЕСА_1 . номер запису про обтяження 20135744 від 28.11.2007.
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Слідче Управління МВС України в Полтавській області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту - відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційному порядку рішення оскаржило ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Вважає, що суд дійшов помилкових висновків про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності, який на їх думку не пропущений, оскільки про накладення арештів згідно постанови слідчого від 31.12.2008 та ухвали суду від 28.11.2007 Товариству стало відомо при отриманні свідоцтва про право власності від 27.05.2019, отже, кінцевий строк на звернення з позовом є 27.05.2022.
Зазначає, що наявність арешту на вказане нерухоме майно порушує законні права та інтереси іпотекодержателя, оскільки ним було отримано свідоцтво про право власності на житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв. м., житловою 86,1 кв. м та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв. м, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв. м), для ведення садівництва (121 кв. м), що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , проте він не може реалізувати своє право щодо внесення запису в реєстр речових прав на підставі свідоцтва по право власності, що порушує його права на користування та розпорядження своїм майном.
Постановою Полтавського апеляційного суду 24 жовтня 2023 року Апеляційну скаргу Товариства «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення.
У задоволенніпозову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,, Слідче Управління МВС України в Полтавській області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту, - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судовим розглядом встановлено, що 19 березня 2007 року між Акціонерним Комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №3366-002/07Р, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 162 160 Євро.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником перед позивачем за кредитним договором був укладений Договір іпотеки №№3366-002/07Р-1 від 19.03.2007, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м., житловою 86,1 кв.м. та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м., цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м.), для ведення садівництва (121 кв.м.), що знаходиться за адресою: будинок будинок АДРЕСА_1 .
31 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами №1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №3366-002/07Р від 19 березня 2007 року, укладеним між Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до свідоцтва про право власності на майно, а саме: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м., житловою 86,1 кв.м. та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м., цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м.), для ведення садівництва (121 кв.м.), що знаходиться за адресою: будинок будинок АДРЕСА_1 , виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. відповідно до ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.49 ЗУ «Про іпотеку» на підставі акту передано стягувачу в рахунок погашення боргу. Власником цього майно є ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №168652309 від 30.05.2019 зазначено наступне: 28.11.2007 15:55:42 державним реєстратором Русіна Крістіна Олександрівна, Виконавчий комітет Полтавської міської ради Полтавської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34931335 від 25.04.2017 15:51:37 стосовно обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Підстава виникнення обтяження ухвала, серія та номер: б/н від 27.11.2007 видавник Ленінський районний суд м. Полтави.
31 грудня 2008 11:25:52 державним реєстратором Русіна Крістіна Олександрівна, Виконавчий комітет Полтавської міської ради Полтавської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34931335 від 25.04.2017 15:51:37 стосовно обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: КС №08230331, видана 30.12.2008, видавник СУ ГУМВС України в Полтавській області.
Відповідно до листа Слідчого управління ГУНП в Полтавській області від 24.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи №08230331 обвинувачення не пред'являлось, тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня. (Т.2 а.с.210)
Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності зважаючи на слідуюче.
За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Стаття 261 Цивільного кодексу України вказує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року.
З матеріалів справи вбачається та є очевидним, що позивачем не пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, оскільки право звернення із позовом виникло у позивача з 31 травня 2017 року, тобто з моменту коли було укоалено договір про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк».
Про те, що позивач був обізнаний про існування арешту майна до 2017 року, а саме, як стверджує відповідач у заяві про застосування строку позовної данвості, з моменту накладення такого обтяження на майно, неможливо здійснити такі висновки , оскільки матеріали справи свідчать про те що позивач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право власності на арештоване майно у 2017 році. Відповідно з цього моменту товариству стало відомо про наявність обтяження , а відтак звернувшись до суду у 2019 році позивачем не порушено строку позовної давності .
За вказаних обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в повному обсязі з слідуючих підстав.
Так , судовим розглядом встановлено , що за результатами розгляду цивільної справи №2-60/09 рішенням Ленінського районного суду м.Полтави ваід 10 липня 2009 року позов Акціонерного комерційного банку „Правекс-Банк” - задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.06.2007 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про передачу у власність жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Полєжаєвим О.Є..
Визнано недійсним Іпотечний договір 0012/07/25-N/S-1 від 26.06.2007 року укладений між АКБ „Форум” та ОСОБА_2 про передачу в іпотеку жилого будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані у АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Полєжаєвим О.Є..
Згідно позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27.11.2007 шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м, житловою 86,1 кв.м та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м), для ведення садівництва (121 кв.м), що знаходиться за адресою: будинок буд. АДРЕСА_1 . номер запису про обтяження 20135744 від 28.11.2007.
Висновки щодо можливості звернення із позовм про скасування заходів забезпечення позову викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20).
Так , Верховний Суд вказує , що за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
За вказаних обставин, вимога позивача про скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 27 листопада 2008 року підлягає задовленню , адже за рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 10.07.2009 року , ОСОБА_2 та АКБ «Форум» , втратили будь яке право на майно що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно , існування обтяження у вгляді арешту майна , порушує права ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як власника вказаної нерухомості.
Щодо вимоги про скасування арешту майна , накладеного на підставі постанови серія та номер КС № 08230331, видана 30.12.2008 СУ ГУМВС України в Полтавській області а саме житлового будинку, загальною площею 261 кв. м, житловою 86,1 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 . Номер запису про обтяження 20135945 від 31.12.2008.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нормами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 1 Постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 року роз'яснив, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому, згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Велика Палати Верховного Суду у своїй постанові від 30 червня 2020 року в справі № 727/2878/19, дійшла висновку про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.
Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв'язку з неприйняттям під час досудового розслідування рішення про скасування арешту майна,КПК України 1960 року не встановлював.
Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.
Статтею 174 КПК України визначено, що як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Отже, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходить з того, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності,враховуючи, що необхідність у подальшому арешті майна ОСОБА_1 у кримінальній справі №08230331 згідно листа ГУНП в Полтавській області від 24.11.2021 № 24/144-Аз відсутня , суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 зроблено висновок, відповідно до якого спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження. Відтак немає жодних підстав для висновку про те, що суд цивільної юрисдикції у справі не є судом, установленим законом.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги N N 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).
Оскільки право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, колегія суддів приходить до висновку про задовлення позовної заяви.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку відмовляючи ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у задоленні позовної заяви. З обставин справи випливає , що позов підлягає задовленню, строк позовної давності не пропущено , а докази по справі свідчать про підставність та законність вимог товариства.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню .
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Слідче Управління МВС України в Полтавській області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Скасувати арешт на майно, накладений на підставі постанови серія та номер КС № 08230331, видана 30.12.2008 СУ ГУМВС України в Полтавській області а саме житлового будинку, загальною площею 261 кв. м, житловою 86,1 кв. м, що знаходиться за адресою: буд. АДРЕСА_1 . Номер запису про обтяження 20135945 від 31.12.2008.
Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27.11.2007 шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею 261,8 кв.м, житловою 86,1 кв.м та надвірними будівлями і спорудами: сарай , вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв.м, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв.м), для ведення садівництва (121 кв.м), що знаходиться за адресою: будинок буд. АДРЕСА_1 . номер запису про обтяження 20135744 від 28.11.2007.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді : А.І. Дорош
О.А. Лобов