Справа № 643/612/22 Номер провадження 22-ц/814/1568/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
13 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодвця,-
У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 06.08.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, 28.08.2020 року банком була направлена претензія кредитора до Третьої харківської державної нотаріальної контори, та 11.09.2020 року отримана відповідь про те, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії позивача.
ОСОБА_1 є спадкоємецею після померлої ОСОБА_2 та мала право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини. Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже є такою, що прийняла спадщину.
23.04.2021 року до спадкоємця ОСОБА_1 направлено лист - претензію, згідно якого банк пред'явив свої вимоги, проте зі сторони відповідача ніяких дій не було виконано.
Станом на день смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 06.08.2008 становить 12474,26 грн., яка складається із: 1199,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3844,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 7429,50 грн. - пеня.
Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 12474,26 грн. за кредитним договором № б/н від 06.08.2008 року.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог та дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено факту прийняття ОСОБА_1 спадщини.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 06.08.2008 року (а.с.19). У подальшому кредитний ліміт на карті змінювався у бік збільшення та зменшення (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, про що свідчить актовий запис про смерть №6252 від 25.04.2016 року (а.с.34).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06.08.2008 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_2 , загальна сума заборгованості, станом на 22.04.2016 року (на день смерті) становить 12474,26 грн, яка складається із: 1199,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3844,78 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 7429,50 грн. - пеня.
Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міст Харкова від 04.02.2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації спадкодавця ОСОБА_2 . Вказане підтверджується також копіями паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.32-33).
Як встановлено місцевим судом, згідно копії спадкової справи №229/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка надійшла від Третьої харківської міської державної нотаріальної контори, жодна особа із заявою про прийняття спадщини чи відмову від її прийняття до нотаріальної контори не звернулася. Спадкову справу відкрито за претензією кредитора АТ КБ «ПриватБанк» 02.09.2020 року, номер спадкової справи 66347996.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку про те, що позивачем належним чином не доведено, що відповідач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Предметом позову у цій справі є вимога позикодавця до спадкоємця боржника про стягнення заборгованості за договорами позики.
Згідно з положеннями статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв'язку зі смертю особи боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у цивільній справі № 699/629/16-ц та від 21 серпня 2019 року у цивільній справі № 320/6489/16-ц.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки первісного боржника на нового боржника.
Наведене дає підстави для висновку, що у ЦК України визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначено справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину, зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України.
Отже, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21).
Отже, сам по собі факт наявності невиконаних зобов'язань за життя спадкодавця не породжує у кредитора права на спадкове майно, а є підставою пред'явити у передбаченому законом порядку вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину і претендувати на задоволення своїх вимог за рахунок майна, одержаного у спадщину.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, прийняття спадщини залежить не від місця реєстрації, а від місця постійного проживання. За відсутності доказів місця постійного проживання ОСОБА_1 твердження позивача про проживання на час смерті відповідача разом з матір'ю є припущеннями, які, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, після смерті ОСОБА_2 відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Обставин, встановлених місцевим судом, позивач у апеляційній скарзі не спростував.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-
Апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак