Справа № 545/1906/18 Номер провадження 11-кп/814/1578/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 серпня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2024 року,
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, засудженого вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року за ч.2 ст.187, ст.71 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
суд відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що засуджений поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково.
При цьому зазначає, що відбув 2/3 призначеного йому строку покарання, на початку хоча і не мав заохочень, проте змінив своє ставлення та поведінку на краще, влаштувався на роботу у виробничій дільниці №4 на посаді швачки, залучається до робіт з благоустрою установи та відділення, до праці та виконання своїх обов'язків ставиться сумлінно, підтримує соціальні зв'язки з батьками та цивільною дружиною, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю, а отже вважає, що довів своє виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування представника виправної колонії про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання умовно-достроково, думку прокурора, який погодився з доводами апеляційної скарги засудженого, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).
Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснив про необхідність під час розгляду даного питання ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 відбув більше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного йому за умисний тяжкий злочин.
Доводи засудженого про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є слушними.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_9 засуджений вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року за ч.2 ст.187, ст.71 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Дійсно, на початку строку відбування покарання ОСОБА_9 порушував вимоги режиму утримання, за що на нього були накладені стягнення.
Проте в подальшому ОСОБА_9 сумлінною поведінкою і ставленням до праці підтвердив своє виправлення.
Так, засуджений на постійній основі працевлаштований на виробничій дільниці установи №4 на посаді швачки, до праці та виконання поставлених завдань ставиться сумлінно і отримав вісім заохочень.
Більше того, після ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_9 знову був заохочений за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України.
Також, як видно з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 ввічливий у взаємовідносинах з персоналом установи; дбайливо ставиться до майна і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи; виконує роботи по благоустрою місць позбавлення волі; бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення»; відвідує лекції правового характеру, інформаційній години, курси підготовки до звільнення та проявляє до них зацікавленість.
Крім того, засуджений бере участь у роботі самодіяльних організацій, у фізкультурно-оздоровчих заходах, що проводяться в дільниці ресоціалізації, є учасником різноманітних спортивних змагань, культурно-масових заходів, а також учасником ради колективу засуджених відділення СПС №2 установи.
При цьому ОСОБА_9 підтримує стосунки із засудженими позитивної спрямованості, з батьками та цивільною дружиною, а після звільнення планує повернутися до обраного місця проживання.
Згідно з висновком комісїі Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» щодо ступеня виправлення засудженого, з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення, характеристики під час відбування покарання та психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи встановлено, що ОСОБА_9 довів своє виправлення.
Наведені обставини місцевий суд залишив поза увагою та прийшов до помилкового висновку про відсутність визначених законом підстав для звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання умовно-достроково.
Враховуючи встановлені дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого злочину, систематичне виконання трудових обов'язків, виробничих завдань і дорученої роботи, з огляду на дотримання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, колегія суддів приходить до висновку що ОСОБА_9 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і підлягає звільненню умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання умовно-достроково, а його апеляційна скарга - до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409 та 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_9 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» та звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2019 року на невідбутий строк 02 (два) роки 03 (три) місяці 21 (двадцять один) день.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4