Справа № 761/20238/24
Провадження № 1-кс/761/13259/2024
05 липня 2024 року Шевченківський районний суду м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024, а саме автомобіля марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року у справі № 761/12511/24.
Клопотання вмотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва 11 квітня 2024 року в межах кримінального провадження № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024, було накладено арешт на автомобіль марки марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , з метою забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024.
Власник майна у своєму клопотанні зазначає, що на даний час відпала потреба в арешті цього майна, оскільки всі експертизи транспортного засобу на даний час в межах кримінального провадження проведені.
В судове засідання власник майна та прокурор не з'явились, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
11 квітня 2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/12511/24 накладено арешт на автомобіль марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , заборонивши відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним транспортним засобом, з метою забезпечення їх зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:
«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).
2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на зазначений автомобіль було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва були належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК України, у зв'язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що автомобіль марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Водночас, на даний час підстави, які слугували накладенню арешту на майно, перестали існувати, оскільки всі необхідні слідчі дії пов'язані з цим автомобілем проведені.
Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на вищезазначене майно, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
А тому, необхідно частково скасувати арешт, накладений на автомобіль марки «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , в частині заборони користування та володіння транспортним засобом оскільки потреба у подальшому застосуванні саме в такому розумінні заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Водночас досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024 на даний час триває, зазначене майно є речовим доказом, а тому в частині скасування арешту майна щодо заборони відчуження зазначеного транспортного засобу слід відмовити.
На підставі наведеного, клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майнаслід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, суд
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт на майно, що належить ОСОБА_3 , а саме автомобіля марки ««Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2024 у справі № 761/12511/24, в межах кримінального провадження № 120 241 000 000 003 81 від 31.03.2024 в частині заборони вчиняти дії щодо користування та володіння.
Передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_3
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1