Справа №760/8130/24
1-кп/760/2743/24
20.08.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090003791 від 27.12.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Билбасівка Слов'янського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100090003791 від 27.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , мотивоване тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначається, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим, саме 06.06.2008 Солом'янським районним судом міста Києва, за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; 01.03.2017 Червонозаводським районним судом міста Харків за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 3 роки 5 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 03.11.2021 Деснянським районним судом міста Чернігів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі терміном 4 роки, остаточним рішенням Чернігівського апеляційного суду за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення на території Солом'янського району м. Києва при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Прокурор зазначає, що ОСОБА_4 не працює, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. У зв'язку із викладеними у клопотанні обставинами, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому прокурор просить продовжити тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів із визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження стосовно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, судом на виконання ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, таким чином, з огляду на наведені у клопотанні прокурора доводи, суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «обґрунтована підозра» наведено в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, в ході судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховування від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Крім того, обвинуваченому у порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали кримінального провадження, а тому він обізнаний із анкетними відомостями потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, що вказує на продовження існування ризику впливу з боку обвинуваченого на цих осіб з метою зміни останніми своїх показів, наданих на досудовому розслідуванні.
Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності 06.06.2008 Солом'янським районним судом міста Києва, за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; 01.03.2017 Червонозаводським районним судом міста Харків за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 3 роки 5 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 03.11.2021 Деснянським районним судом міста Чернігів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі терміном 4 роки, остаточним рішенням Чернігівського апеляційного суду за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі терміном 2 роки, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, що вказує на можливість вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
При постановленні ухвали, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має зареєстрованого місця проживання у м. Києві, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, що вказує про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, стадії розгляду кримінального провадження, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, зазначеним в ухвалі слідчого судді.
У зв'язку із чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, покладених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімумі для працездатних осіб.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного та особи обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, та не має джерела доходу, тобто, із врахуванням майнового стану обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави в тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 31, 314, 315, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 291, 336, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 жовтня 2024 року включно.
Встановити строк дії ухвали про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , - до 18 жовтня 2024 року включно.
Визначити суму застави у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: ДКСУ, м. Київ; МФО 820172; код отримувача 26268059; рахунок: НОМЕР_1 .
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
-прибувати до прокурора та суду за кожним викликом,
-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання,
-утриматись від спілкування із потерпілим, свідками у даному кримінальному провадженні,
-не відлучатись за межі міста Києва без дозволу прокурора або суду.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити 60 днів з моменту внесення застави.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначити наступну дату слухання справи 03.10.2024 р. на 15:00.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1