Справа №760/500/24 2/760/5582/24
14 серпня 2024 року місто Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.С., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Морач Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клонцак Світлана Павлівна про визнання заповіту недійсним,
На розгляді в Солом'янському районному суді м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Морач Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КлонцакСвітлана Павлівна про визнання заповіту недійсним.
07.08.2024 року представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про залишення позову без розгляду. В заяві представник позивача просила суд в стягненні витрат на правничу допомогу, заявлених відповідачем, відмовити як безпідставних.
В судовому засіданні 14.08.2024 року представник позивача проти залишення позивачем позову без розгляду не заперечував, разом з тим, ним було подано заяву про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цивільної справи №760/500/24 в сумі 42 500 грн, з яких сплачених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн та фіксований розмір адвокатського гонорару в сумі 40 000 грн.
Обґрунтовуючи свою заяву про розподіл судових витрат відповідач посилається на подання позивачем завідомо необґрунтованого позову, про що відповідач прямо зазначив у відзиві, назвавши позов безпідставним. Натомість через безпідставний позов відповідач змушений був брати участь в судових засіданнях та звернутись по професійну правничу допомогу, у зв'язку із чим поніс та очікує понести судові витрати.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, доводи заяви відповідача про розподіл судових витрат, заслухавши думку представника відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Виходячи з цього, а також належного лише позивачу права залишати позовну заяву без розгляду, з якою він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із подачею представником позивача заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 141,142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Поняття зловживання процесуальними правами міститься у ст. 44 ЦПК України. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №711/64/23 (провадження № 61-8686св23).
Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наведених обставин вбачається, що в січні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 (матері сторін у справі), що складений на ім'я відповідача. В обґрунтування позову вказувала на порушення своїх прав як спадкоємця першої черги, про які вона дізналась від відповідача після оформлення ним права власності на спадкове майно на підставі заповіту, який вона вважає таким, що не відповідав волевиявленню спадкодавця.
Із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Відповідачем не надано доказів і матеріали справи таких не містять, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, як і відсутні докази про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Крім того, у даній справі суд не встановив факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні частини 5 статті 142 ЦПК України.
В цій справі позивач звернулась до суду за захистом своїх прав як спадкоємець першої черги, про які вона дізналась після того, як відповідач повідомив про наявність заповіту, який вона вважає таким, що не відповідав волевиявленню спадкодавця. Втім, ознайомившись з матеріалами спадкової справи, витребуваними доказами та оскаржуваним заповітом, позивач реалізувала надане їй процесуальним законом право на залишення позову без розгляду на стадії до початку розгляду справи по суті. А отже, дії позивача є такими, що відповідають вимогам процесуального закону, а тому вони не можуть вважатись недобросовісними.
Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію (незгоду) із заявленими позовними вимогами, проте такі дії відповідача не можуть свідчити про необґрунтованість поданого позивачем позову, адже у відзиві викладається суб'єктивна думка відповідача та його бачення вирішення спору чи повідомлення про відсутність спору із позивачем.
Суд зазначає, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, а оцінка доказів, що надавались на підтвердження та/чи спростування заявлених позовних вимог здійснюється судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд приймає до уваги, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом особи, гарантованим зокрема, ч.1 ст. 55 Конституції України, пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.4 ЦПК України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості скарги.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи необґрунтованих дій позивача при поданні позовної заяви та заяви про залишення позову без розгляду, а отже заява відповідача про стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 42 500 грн. не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що судом встановлено недоведеність матеріалами справи необґрунтованих дій позивача, що само по собі є підставою для відмови в ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд не вдається до оцінки доведеності та співмірності вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 42 500 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 44, 81, 141, 200, 257, 260, 270, 353-354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Морач Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клонцін Світлана Павлівна про визнання заповіту недійсним- задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Морач Тетяна Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клонцін Світлана Павлівна про визнання заповіту недійсним - залишити без розгляду.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяІ.В. Верещінська