СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9638/16-ц
пр. № 2/759/2417/24
05 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Голь В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Габриель Лідія Євгенівна про визнання заповіту недійсним,-
У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Габриель Л.Є. в якому просить вхраховуючи заяву про зміну предмету позову: - захистити цивільне право малолітнього сина позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , способом визнання правочину - заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного на користь ОСОБА_6 посвідченого 24.10.2014 року приватним нотаріусом Габриель Л.Є.- недійсним, з огляду на обов'язкову частку спадкового майна за законом; -визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, в таких частках: - право власності на 3/16 частини квартири АДРЕСА_1 ; право власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_2 .
Позов мотивовано тим, що 28.11.1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_10 у позивача та ОСОБА_7 народилася перша дитина- ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_11 у позивача та ОСОБА_7 народилася друга дитина- ОСОБА_2 , в інтересах якої діє позивач за цим позовом. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, за фактом його смерті позивачіотримали свідоцтво про смерть. Від 1992 року до 2000 року мати ОСОБА_7 , ОСОБА_5 постійно проживала разом із позивачем, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Від 2000 року до 2016 року спадкодавець постійно проживала за адресою: АДРЕСА_4 по сусідству з позивачами, у квартирі багатоповерхового будинку. Сподкодавець наприкінці 2013 року тяжко хворіла, у неї була остання стадія захворювання на цукровий діабет, а у 2014 році перенесла дві операції, як результат їй ампутували одну ногу, а тому остання мало рухалася і перебувала в постільному режимі, та оскільки позивач і третя особа постійно проживали у будинку навпроти, вони щоденно доглядали спадкодавця до кінця травня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що видано свідоцтво про смерть. Згодом позивач від відповідача дізналась, що спадкодавець залишила заповіт, яким заповіла відповідачу усе майно і майнові права, які залишилися після її смерті. Позивач вважає, що волевиявлення спадкодавця у заповіті суперечить закону та не співпадає із справжньою волею спадкодавця, яку вона неодноразово виражала, з приводу не бажання отримати майно своїх внуків які залишилися після її сина ОСОБА_7 і найбільше це стало зрозуміло після 14.01.2016 року з розмови у Київській міськвй клінічній лікарні №6.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2016 року у справі відкрито провадження.
Розпорядженням від 06.10.2016 року №654 здійснено повторний авторозподіл справи у зв'язку з закінченням повноважень судді Мазур І.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2016 року визначено суддю Мазур І.В.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року справу прийнято до провадження та призначено у відкрито у судове засідання.
Розпорядженням від 05.09.2017 року №1506 здійснено повторний авторозподіл справи у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_8 від здійснення правосуддя.
Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 року визначено суддю Величко Т.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.09.2017 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2018 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.11.2018 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.07.2019 року провадження у справі поновлено.
Розпорядженням від 03.11.2020 року №607 здійснено повторний авторозподіл судової справи у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_9 від здійснення правосуддя, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судвої справи між суддями від 03.11.2020 року визначено суддю Журибеду О.М.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.10.2023 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.02.2024 року ухвалу суду від 17.10.2023 року скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання позивача та її представник не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про визнання позову.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що згідно договру купівлі-продажу квартири від 27.08.19999 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продали ОСОБА_7 та ОСОБА_5 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 10).
Згідно договору дарування від 06.11.2006 року ОСОБА_5 подраувала ОСОБА_7 квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 128).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30.05.2000 року, квартира за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві власності по 1/3 частині - ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 127).
07.09.1967 року ОСОБА_7 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, про що складено акт №3906, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 123).
Від даного шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтвердується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 124, 125).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 (т.1 а.с. 126).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , яка являється матір'ю ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (т. 2 а.с. 132).
ОСОБА_6 звернувся до Дванадцятої Київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свої матері ОСОБА_5 , на підставі якої 03.02.2016 р. заведено спадкову справу №128/2016, що підтверджується матеріалами відповідної спадкової справи (т 2 ас. 130-176).
Окрім того, позивач ОСОБА_1 , яка діяла від імені свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 також звернулась до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті бабусі ОСОБА_5 .
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2014 року ОСОБА_5 за своє життя склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. та зареєстровано в реєстрі за №4115, згідно з яким ОСОБА_5 заповіла своєму синові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 все своє рухоме та нерухоме майно (т. 2 а.с. 136).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (т. 2 а.с. 73).
Після смерті ОСОБА_6 , до Другої Київської державної нотаріальної контори, звернувся з заявою про прийняття спадщини його син ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 70).
ІНФОРМАЦІЯ_8 донька померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_14 та дружина ОСОБА_15 подали заяву про відмову про прийняття спадщини, після померлого (т. 2 а.с 71,72).
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Судом встановлено, що 17.10.2014 року року ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , належне їй на праві власності рухоме та нерухоме майно, зокрема 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 посилалася на те, що оспорюваний заповіт є недійсним, оскільки померла ОСОБА_5 не усвідомлювала наслідків даного правочину.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Отже, суд дослідивши докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині про визнання заповіту недійсним.
Щодо позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 3/16 частини квартири АДРЕСА_7 та 1/12 частини квартири АДРЕСА_8 суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1ст.1222 ЦК України).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Суд приймає до уваги всі подані позивачем докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, будь яких перешкод для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 під час судового засідання не встановлено.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи обставини справи, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Габриель Лідія Євгенівна про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Захистити цивільне право малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , способов визнання правочину - заповіту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 ), посвідченого 24.10.2014 року приватним нотаріусом Габриель Лідією Євгенівною ( АДРЕСА_10 ) - недійсним, з огляду на обов'язкову частку спадкового майна за законом.
Визнати ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно в наступних частинах:
- право власності на 3/16 частини квартири АДРЕСА_1 ;
- право власності на 1/12 частини квартири АДРЕСА_2 .
У задоволенні позову ОСОБА_16 до ОСОБА_17 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Журибеда