СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7734/24
пр. № 2/759/3251/24
18 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Істоміній О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук Марина про внесення змін до договору між батьками про спільнення утримання та виховання дитини,-
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук Марина та просить: внести зміни до договору між батьками про спільне утримання та виховання дитини від 18.08.2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В. та зареєстрований в реєсрі за №1484, а саме абзац 2 пункту 4.4. розділу 4 «Утримання дитини» викласти у такиій редакції: «Батько зобов'язується надавати матері на утримання сина щомісяця грошову суму у розмірі 10000, 00 грн., з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до вимог законодавства України.
В обґрунтування позову зазначає, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.08.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками про спільне утримання та виховання дитини, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1484. Абзацом 1 пункту 4.4 розділу 4 «Утримання дитини» договору визначено, що батько зобов'язується надавати матері на утримання сина щомісяця грошову суму у розмірі чверті свого заробітку (доходу) проте, не меншому, ніж розмір визначений в п. 5 ст. 183 СК України на утримання однієї дитини сума (десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, встановлений законодавством до сплати). Вказує, що з моменту укладення договору і до вересня 2023 року, позивач сумлінно та вчасно виконував умови договору, сплачуючи пердедбачений розмір грошової суми на утримання сина (аліментів). Проте, на підставі рішення МОУ від 26.07.2023 року №21602/3 Наказом начальника Головного управління військової юстиції від 17.08.2023 року №25, старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, призначено на посаду старшого офіцера відділу захисту прав військовослужбовців управління розвитку військової юстиції та взаємодії з правоохоронними органами Головного управління військової юстиції. Наказом виконуючого обов'язки голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2023 року №198/к, позивача, суддю Окружного адміністративного суду м. Києва, з 21.08.2023 року увільнено від роботи до дня звільнення з військової служби, у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби. Одночасно, зазначеним Наказом, з 21.08.2023 року позивачу припинено виплату суддівської винагороди до дня звільнення з військової служби. На посаді судді середній заробіток позивача становить 96954, 75 грн., про що свідчить довідка про заробітну плату №04-48/66/24 від 20.02.2024 року. З вересня 2023 року виплата суддівської винагороди припинилася. Натомість, позивач став отримувати виплату військовослужбовця, середній заробіток якої становить 37917, 38 грн. На момент укладення договору вказаний розмір виплат не завдавав позивачу матеріального утиску, але наразі, оскільки у зв'язку з вимушеною зміною роботи, становище позиваче погіршилося. Як підсумок, позивач втратив об'єктивну можливість виконувати зобов'язання, передбачені пунктом 4.4. розділу 4 договору. Окрім того, вказує, що проходить військову службу під час воєнного стану у державі, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат на забезпечення потреб свого матеріального утримання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.04.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
31.05.2024 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, в якому остання просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не підлягав призову, не був змушений йти у відставку з посади судді за віком, а отже «зміна роботи» очевидно не була для нього «вумешеним кроком». Істотною може бути визнана лише така зміна обсатвин, що зумовлена причинами, на які заінтересована особа не впливала та які не могла усунути після їх винекнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК України). В свою чергу зміна обставин, якими позивач обґрунтовує свій позов, є прямим наслідком його свідомих дій, які повністю залежали від його волі. Окрім того, позивач оскаржив наказ Окружного адміністративного суду м. Києва у частині припинення з 21.08.2023 року виплати останньому суддівської винагороди та позов задоволено.
18.06.2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якому остання на вимогах позову наполягала? вказавши, що у позивача змінилось матеріальне становище, у зв'язку зі вступом останнього до лав ЗСУ. Щодо посилання відповідача про рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 року за позовом судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу у частині припинення з 21.03.2023 року виплати позивачу суддівської винагороди до дня звільнення з військової служби не набрало законної сили.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 14.05.2009 року, актовий запис №1449.
18.08.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір між батьками про спільне утримання та виховання дитини, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В, та зареєстрований в реєстрі за №1484.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, про внесення змін до укладеного між ним та ОСОБА_2 18.08.2021 року договору між батьками про спільне утримання та виховання дитини, заявив вимоги щодо внесення змін у частині, що стосується утримання дитини.
Правилами статті 652 ЦК України встановлено порядок та підстави зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин відповідно до яких:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити , вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягля згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати , необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як видно зі змісту укладеного сторонами у справі договору між батьками про спільне утримання та виховання дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились, що син проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , а батько буде сплачувати аліменти у наступному порядку:
п.4.3. батько зобов'язується утримувати сина до досягнення ним повноліття, а уразі продовження ним навчання до 23 років, виходчи із своїх фінансових можливостей;
п.4.4. батько зобов'язується надавати матері на утримання сина щомісяця грошову суму у розмірі чверті свого заробітку (доходу) проте, не меншому, ніж розмір визначений в п. 5 ст. 183 СК України на утримання однієї дитини сума (десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, встановлений законодавством, на день сплати). Батько передає грошові кошти на утримання сина шляхом щомісячного перерахування на банківський рахунок матері, яка самостійно визначає порядок використання від батька грошових коштів на утримання сина.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В частині другій статті 51 Конституції України сім'я, зазначено, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а частиною третьою цієї ж статті встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Уклавши 18.08.2021 року договір між батьками про спільне утримання та виховання дитини, сторони договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у такий спосіб вжили заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як видно зі змісту пункту 6.1. укладеного сторонами у справі договору, з приводу якого заявлено спір, -за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення договору про внесення змін та допонень, посвідчеого нотаріально та є його невід'ємною частиною. Таким же шляхом цей договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається.
Крім того пунктом 4.1. цього ж договору встановлено: усі спори, що пов'язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішується шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Заявлений позивачем спір щодо внесення змін до договору між батьками про спільне утримання та виховання дитини, стосується тільки обов'язку батька щодо його участі у матеріальному забезпеченні його спільного з відповідачем сина ОСОБА_4 .
Відповідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Приписами статей 150, 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
В обгрунтування заявлених вимог, що стосуються зменшення розміру матеріального забезпечення, яке ОСОБА_1 зобов'язався надавати на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_4 відповідно до договору між батьками про спільне утримання та виховання дитини від 18.08.2021 року позивач посилається на те, що з моменту укладення договору його матеріальне становище значно погіршилося. З 17.08.2023 року його призвано на військову службу, у зв'язку з чим наказом виконуючого обов'язки голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2023 року його, суддю увільнено відроботи та з вересня 2023 року виплата суддівської винагороди припинилася. Крім того, у зв'язку з перебуванням у лавах ЗСУ останній несе витрати на забезпечення потреб свого матеріального утримання.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно довдіки про заробітну плату №04-48/66/24 від 20.02.2024 року, виданої Окружним адміністративним судом м. Києва, суддя Григорович П.О. має заробіток за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року у розмірі 766026, 73 грн.
Проте, на підставі рішення Міністра оборони України від 26.07.2023 року №21602/з, Наказом начальника Головного управління військової юстиції від 17.08.2023 року №25, старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 на віськову службу за призовом під час мобілізації на особливий переіод відповідно до Указу Призединта України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, призначено на посаду старшого офіцера відділу захисту прав військовослужбовців управління розвитку військової юстиції, ВОС -8503002.
Наказом виконуючого обов'язки голови Окружного адміністративноого суду м. Києва від 22.08.2023 року №198/к, позивача, суддю Окружного адміністративного суду м. Києва, з 21.08.2023 року увільнено від роботи до дня звільнення з військової служби, у зв'язку з призовом на військову службу, зі збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби.
Одночасно, зазначеним наказом, з 21.08.2023 року позивачу припинено виплату суддівської винагороди до дня звільнення з військової служби.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків позивач ОСОБА_1 , отримує наступний дохід : за січень 2023 року - 91365, 34 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за лютий 2023 року -118237, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за березень 2023 року - 118237, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за квітень 2023 року - 118237, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за травень 2023 року - 118237, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за червень 2023 року - 118237, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за липень 2023 року - 190312, 50 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за серпень 2023 року -78720, 65 грн., джерело доходу Окружний адміністративний суд м. Києва; за вересень 2023 року - 18277, 24 грн., джерело доходу Міністерство оборони України; за жовтень 2023 року - 37888, 50 грн., джерело доходу Міністерство оборони України; за листопад 2023 року -75834, 76 грн., джерело доходу Міністерство оборони України; за грудень 2023 року -68734, 76 грн., джерело доходу Міністерство оборони України.
Приймаючи до уваги, що позивач має обов'язок утримувати дитину, то розмір аліментів, які він сплачує на сина ОСОБА_1 на підставі договору від 18.08.2021 року є тим розміром, що передбачений сімейним законодавством, яким врегульовано питання щодо матеріального забезпечення батьками дітей та відповідає усталеній судовій практиці щодо визначення розміру аліментів за наявності у платника аліментів стабільного доходу, а також буде відповідати в тому числі і правилам ст. 155 СК України з приводу того, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
А тому, посилання позивача на ту обставину, що останній, з його слів вимушено змінив роботу, у зв'язку з чим має менший дохід ніж на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва, суд оцінює критично, оскільки договором між батьками про спільне утримання та виховання дитини від 18.08.2021 року передбачено утримання батьком спільної дитини у частці від його доходу, а саме у розмірі , то, зважаючи на те, що доходи платника аліментів зменшилися через його призов до лав ЗСУ та увільнення від роботи з посади судді, 1/4 частина його доходу, з якого вираховується розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зменшиться. Тому посилання позивача на неможливість в подальшому виконувати ці аліментні зобов'язання є необгрунтованим.
Враховуючи обставини, що наводить позивач, в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні статті 192 СК України, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за домовленістю між батьками розміру аліментів, відповідно до укладеного договору від 18.08.2021 року.
Також, суд не може погодитися з твердженням позивача, що перебування у лавах ЗСУ є підставою для зменшення матеріального забезпечення на сина ОСОБА_1 .
З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що сторони у справі, оспорюваний договір укладали між собою на добровільних засадах, позивач мав право та можливість внести до Договору усі потрібні умови ще при його укладенні, договір укладався виключно з метою забезпечення виконання батьком, який прийняв рішення проживати окремо від дитини, обов'язків щодо забезпечення прав дитини на всебічний розвиток, а саме забезпечення умов його проживання, фізичного зростання та інтелектуального розвитку і підготовки до зрілого життя.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Внесення вказаних позивачем змін до Договору суттєво порушить інтереси дитини позивача та відповідача і прямо суперечить ідеї відповідального батьківства та належного виконання батьківських обов'язків.
Отже встановлені судом обставини не дають суду підстави для застосування правил статті 652 ЦК України, оскільки відповідно до правил цієї ж статті, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Однак, при укладенні Договору позивач, як доросла і дієздатна людина, розумів, які саме зобов'язання він бере на себе, а проходження позивачем, який перебуває на посаді судді, військової служби в лавах ЗСУ жодним чином не є «обставинами, які позивач не міг усунути», адже прямо залежали від його волі та є наслідком його свідомих активних дій, оскільки п. 18 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не пділягають призову на військову службу під час мобілізації зокрема, судді.
Суд звертає увагу, на те, що спірним договором від 18.08.2021 року передабчено обов'язок батька утримувати сина у розмірі свого заробітку, а отже при зменшенні доходу позивача, зменшиться і розмір аліментів на сина.
Відповідно суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук Марина про внесення змін до договору між батьками про спільнення утримання та виховання дитини слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 652 ЦК України, ст.ст. 109,180,181,182, 155,186,192 СК України, ст.ст. 3.4, 5, 12,13,81, 82,84,89,259,263-265 ЦПК України, суд _
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук Марина про внесення змін до договору між батьками про спільнення утримання та виховання дитини - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Журибеда