печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36682/21-ц
пр. 2-2185/24
12 жовтня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.
при секретарі -Кирилюк Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання,
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору № 772856828 від 20.06.2021 року недійсним та його розірвання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір № 772856828 на суму 15 100 грн., строком на 30 днів. Позивач зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» під час укладання договору не повідомило його про істотні умови надання та обслуговування кредиту (права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, графік погашення кредиту, тощо). Вважає, що укладений кредитний договір є таким, що не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суперечить ЦК України, а його виконання ставить позивача у тяжке матеріальне становище. Водночас, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед укладенням та під час укладання договору, не повідомило у письмовій формі про умови надання кредиту, всупереч вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що під час укладання договору, відповідачем не було надано графіку платежів, а сам договір укладався шляхом обману, оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з цим існують правові підстави для визнання даного договору недійсним.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 23-24).
01.09.2021 року від представника відповідача - Калічак В.П. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на запит АТ «ТАСКОМБАНК» від 26.08.2021 щодо підтвердження проведення платежу від 20.06.2021 року на суму 15 100 грн. на картку позивача (а.с. 29-30).
02.09.2021 року від представника відповідача - Калічак В.П. надійшов відзив на позовну заяву з письмовим доказами, відповідно до якого заперечив щодо задоволення позову, вважає його необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості ознайомитися з умовами та правилами кредитного договору є не спроможними. Вказане спростовується самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрацію та внесе персональні дані, він погоджує суми кредитних коштів та йому пропонується ознайомитися з Правилами надання грошових коштів у кредит. В разі незгоди та натискання кнопки «ні» кредитний договір не оформлюється, а позичальник може повторно подати заявку на кредит. Саме такі почергові кроки укладання електронного договору зробив позивач, після чого отримав кредитні кошти, а відтак він не був позбавлений можливості ознайомитися з існуючими Правилами надання грошових коштів та відповідно в разі не згоди з останніми напис тнути кнопку «ні». Вказують, що між сторонами було укладено договір кредитної лінії, а тому закон не зобов'язує відповідача надавати позивачу графік платежів. Уся інформація до укладення договору про споживчий кредит у формі договору кредитної лінії була надана позивачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту). Також, позивачу було надано інформацію про процентну ставку, що передбачені пп. 1.9, 1.9.1., 1.9.2, 1.9.4 договору та у паспорті споживчого кредиту. Оскільки, позивач не надає жодного доказу про зміну істотних обставин, про порушення договору відповідачем, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, то розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (а.с. 35-70).
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 20.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 було укладено договір, відповідно до умов якого, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії. В розмірі кредитного ліміту на суму 15 100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 50-52).
Пунктом 1.7 договору зазначено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого Траншу не в день укладання Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняться дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Згідно з п. 1.14.1 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3 договору, за умовами застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 17 455 грн. 60 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 355 грн. 60 коп. та суму кредиту у розмірі 15 100 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 483, 43% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дискантного періоду складає 115, 60% від суми першого траншу.
Судом також встановлено, що 20.06.2021 року позивач суму кредиту у розмірі 15 100 гривень отримав в повному обсязі, шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 26.08.2021 року (а.с. 30).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначено у ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки та інші платежі передбачені кредитним договором.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Як встановлено ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором» закріплено у ч. ч. 3, 4 п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Факт оформлення заявки на отримання кредитних коштів, яку оформив ОСОБА_1 , є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію») (а.с. 47).
Правила визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у кредит, які розміщені на сайті Товариства: moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладання Договору.
Згідно з п. 4.1 договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила. Уклавши цей договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: moneyveo.ua.
Пунктом 4.9. договору Позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними. Справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Кредитодавця та Позичальника.
Відповідно до п. 4.13 договору, Позичальник підтверджує, що отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах. Інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Позивач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто самостійно для себе визначив обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем у договірні відносини на умовах визначених Правилами.
Як визначено у ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо Сторони електронного договору мали змогу ознайомитись з ним, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Товариство виконало вказані вимоги закону та визначило термін погашення заборгованості по кредиту, визначило сукупну вартість кредиту і проценти, розписав, які суми позивач зобов'язаний буде сплатити. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи позивача ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як його спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від його добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за договором зобов'язань.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 280-289 ЦПК України, ст. 525, 526, 527, 530, 610, 611,625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання кредитного договору недійсним та його розірвання - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15-б, код ЄДРПОУ 38569246.
Суддя В.В. Підпалий