20 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/427/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024
(головуючий - Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023
(суддя - Андрусик Н.О.)
у справі №921/427/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
про стягнення 11 043 249,38 грн,
30.07.2024 Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" звернулось до Верховного Суду через систему «Електронний суд» із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23 разом з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО", Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, а також вказано вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником у порушення вказаних вимог у вступній частині касаційної скарги вказано, що оскаржується постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23, а у прохальній частині скаржник просить: «Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023р. та по №921/427/23 в частині задоволення 3 786 180 грн. 70 коп. (три мільйона сімсот вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят гривень 70 копійок) основного боргу, 2 541 071 грн. 03 коп. (два мільйони п'ятсот сорок одна тисяча сімдесят одна гривня 03 копійки) інфляційних нарахувань, 336 690 грн. 36 коп. 3 % (триста тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто гривень 36 копійок) річних. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні 3 786 180 грн. 70 коп. (три мільйона сімсот вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят гривень 70 копійок) основного боргу, 2 541 071 грн. 03 коп. (два мільйони п'ятсот сорок одна тисяча сімдесят одна гривня 03копійки ) інфляційних нарахувань, 336 690 грн. 36 коп. 3 % (триста тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто гривень 36 копійок) річних.»
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник.
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23 Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на таке: «Підприємство не погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанції ви 786 180 грн 70 коп. (три мільйона сімсот вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят гривень 70 копійок) основного боргу, 2 541 071 грн 03 коп. (два мільйона п'ятсот сорок одна тисяча сімдесят одна гривня 03 копійки) інфляційних нарахувань, 336 690 грн 36 коп. 3% (триста тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто гривень 36 копійок) річних, оскільки в цій частині судом неповно встановлено обставини, які мают усі обставини у справі, тому рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених пунк якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму пр. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення у даній справі не наводить жодного висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, адже такі правовідносини ще не аналізувались в попередніх рішеннях Верховного Суду. Саме це і підтверджує відсутність таких висновків та потребує оцінки даних прав неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що призвело до винесення незаконного судового р».
Разом з тим, Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки з поданої касаційної скарги неможливо встановити чітко і зрозуміло на підставі яких пунктів подається касаційна скарга (формат касаційної скарги є не зовсім читабельним).
Отже у визначений Верховним Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Окрім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі №921/427/23 складено 08.07.2024, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, з урахуванням положень ч. 4 ст. 116 ГПК України, є 29.07.2024.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що звернувся з касаційною скаргою в межах двадцятиденного строку для подачі касаційної скарги, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримано скаржником 10.07.2024, а тому подання касаційної скарги 30.07.2024 здійснене в строк.
Однак такі доводи скаржника щодо строку на касаційне оскарження суперечать приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про стягнення 8 165 487,99 грн основного боргу, 2 541 071,03 грн інфляційних нарахувань та 336 690,36 грн 3% річних за спожитий природний газ.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, позов задоволено.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.
Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23 в частині задоволення стягнення 3 786 180,70 грн основного боргу, 2 541 071, 03 грн інфляційних нарахувань, 336 690,36 грн 3 % річних.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі №921/427/23 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 159 934,61 грн (3 786 180,70 грн + 2 541 071, 03 грн +336 690,36 грн *1,5% * 200%* 0,8).
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 159 934,61 грн.
З огляду на викладене, касаційна скарга Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23 підлягає залишенню без руху на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник має уточнити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 159 934,61 грн.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Частиною 3 ст. 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається. Окрім того, Суд зазначає, що вказане клопотання, так як і сама касаційна скарга, подана у форматі, який є не зовсім читабельним та зрозумілим за змістом.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2023 у справі №921/427/23 залишити без руху.
2.Встановити Комунальному підприємству теплових мереж Тернопільської обласної ради "ТЕРНОПІЛЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Кролевець