18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 серпня 2024 року Черкаси справа №925/784/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу
за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Черкаської міської ради (вул.Байди Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, код ідентифікаційний код 25212542)
про стягнення 21909,36 грн,
18.06.2024 фізична особа-підприємець Лисак Світлана Василівна звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до Черкаської міської ради, у якому просить суд стягнути з Черкаської міської ради на свою користь три відсотка річних у розмірі 10892,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 11016,69 грн, у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів у справі №925/1125/22. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2023, стягнуто з Черкаської міської ради на користь позивачки 248 400,00 грн майнової шкоди та 50000,00 грн моральної шкоди. Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 з Черкаської міської ради на користь позивачки стягнуто 9648,00 грн витрат на правову допомогу, а додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 з Черкаської міської ради на користь позивачки стягнуто 21440,00 грн витрат на правову допомогу. 18.05.2024 на виконання вищевказаних рішень Казначейством було перераховано позивачці грошові кошти у сумі 329 488,00 грн, а тому позивачка вважає, що вона має право на нарахування річних та інфляційних витрат за період невиконання відповідачем рішень суду, а саме за період з 31.03.2023 до 17.05.2024 на підставі судового наказу від 06.04.2023 на суму 298 400,00 грн, з 25.07.2023 до 17.05.2024 на підставі судового наказу від 25.09.2023 на суму 9648,00 грн та з 01.08.2023 до 17.05.2024 на підставі судового наказу від 25.09.2023 на суму 21440,00 грн, за стягненням яких позивачка і звернулася з цим позовом до суду для примусового їх стягнення з відповідача. У позовній заяві позивачка також просить суд розподілити судові витрати позивача за результатами розгляду справи.
У своїй відповіді на відзив, позивачка зазначила, що відповідачем пропущений строк на подачу відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 03.07.2024, що підтверджене карткою руху документа в системі «Електронний суд». У справі №925/1125/22 саме відповідач затягував виконання рішення суду, заперечуючи проти клопотання про зміну способу виконання рішення суду та подаючи апеляційні скарги. Позивачка період прострочення визначила саме на підставі судових наказів, в яких вказано дату набрання законної сили рішеннями суду. Виконання рішення суду за рахунок коштів місцевого бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради не є наслідком заміни відповідача чи боржника за наказом господарського суду. Щодо розміру витрат на правову допомогу у сумі 15000,00 грн, то позивачка зазначила, що цей розмір є орієнтовним та докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані до суду у визначений строк.
19.07.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та заперечує проти їх задоволення. Відзив мотивований тим, що на думку відповідача, в його діях відсутня вина щодо невчасного перерахування коштів. Тривале нестягнення коштів з відповідача відбулось не через неправомірну поведінку останнього, а через відсутність таких повноважень у органів Державної виконавчої служби та відкритих рахунків в органах Казначейства, що унеможливило виконання рішення суду на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевого бюджетів та боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, що виключає вину відповідача. Крім того, ухвалами Господарського суду Черкаської області від 15.04.2024 у справі №925/1125/22 встановлено спосіб та порядок виконання рішень у цій справі та постановлено стягнути з Черкаської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, а тому на думку відповідача Черкаська міська рада не є учасником правовідносин з позивачкою. Відповідач також заперечив щодо визначення періоду прострочення грошового зобов'язання та розміру невиконаного грошового зобов'язання. За доводами відповідача, оскільки кошти з рахунку Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради були списані в межах тримісячного строку з дня надходження наказів Господарського суду Черкаської області, а саме з 18.05.2024, тому відсутній факт прострочення заборгованості. Оскільки у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачкою в межах справи №925/1125/22, то у останньої відсутнє порушене суб'єктивне право, за захистом якого вона звернулась до суду. У відзиві на позов відповідач також заперечив проти розміру витрат на правову допомогу, оскільки їх розмір є необґрунтованим.
12.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення судових витрат, у яких відповідач просить суд відмовити позивачці у стягнення судових витрат на професійну правову допомогу. Клопотання мотивоване тим, що матеріали справи не містять документів, що підтверджують оплату позивачкою наданих адвокатом послуг. Крім того, у суму витрат включено вартість складення відповіді на відзив, яка у силу статті 161 Господарського процесуального кодексу є правом учасників справи. При цьому, текст відповіді на відзив та позовної заяви фактично зводяться до перефразування та повторного цитування нормативних актів та не містить нових фактів, які б потребували додаткового часу на їх вивчення та обґрунтування. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання відповідачу усіх документів, які додані до позовної заяви, а також надати суду документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
01.07.2024 представник позивачки направив до суду заяву про усунення недоліків, до якого долучив докази, які зазначені в ухвалі від 21.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.07.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
26.10.2022 фізична особа-підприємець Лисак Світлана Василівна звернулась з позовом до Черкаської міської ради про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди. У позові позивачка також просила суд стягнути із відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни та стягнуто з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 248 400,00 грн майнової шкоди, 50000,00 грн моральної шкоди. з Черкаської міської ради стягнуто в дохід Державного бюджету України 4476,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22 з Черкаської міської ради стягнуто на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 9648,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
06.04.2023 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 Господарським судом Черкаської області видано наказ про стягнення з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 248 400,00 грн майнової шкоди та 50000,00 моральної шкоди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №925/1125/22 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22 з Черкаської міської ради стягнуто на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 21440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
01.09.2023 Черкаська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила суд поновити строк касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22 та зупинити її дію до перегляду в касаційному порядку; скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22 повністю та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
05.09.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської міської ради, яка подана на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22.
25.09.2023 на виконання додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 видано наказ про стягнення з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 9648,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, наказ про стягнення з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 21440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи №925/1125/22 в суді апеляційної інстанції.
Позивачка зверталась до Управління державної казначейської служби України у місті Черкасах Черкаської області із заявами від 06.09.2023 та від 02.10.2023 про виконання наказів Господарського суду Черкаської області у справі №925/1125/22 від 06.04.2023 та від 25.09.2023.
Листами №04-11-10/1674 від 08.09.2023 та №04-11-10/1842 від 04.10.2023 виконавчі документи були повернуті стягувачу на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку №845 у зв'язку з тим, що у Черкаської міської ради відсутні відкриті рахунки в органах Казначейства та відповідно відсутні і бюджетні асигнування.
Позивачка також зверталась до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси із заявою від 03.07.2023 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 06.04.2023 про стягнення з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни 248 400,00 грн майнової шкоди та 50000,00 моральної шкоди.
Листом №72341 від 03.08.2023 Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Черкаси повідомив позивачку, що 12.05.2023 державним виконавцем Бабенко А.О. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувача без прийняття до виконання, оскільки примусове стягнення за рішеннями, де боржниками є територіальні підрозділу органів державної влади та їх посадові особи підвідомче Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та повернули виконавчі документи без виконання.
Після повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, позивачка звернулась із заявами про примусове виконання рішень суду у справі №925/1125/22 до Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України. 12.01.2024 Відділ примусового виконання рішень виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №73811267, №73811095 та №73810892 з виконання наказів Господарського суду Черкаської області №925/1125/22 від 06.04.2023 та від 25.09.2023 та ці виконавчі провадження приєднав до складу зведеного виконавчого провадження №73229056, що встановлено і судом під час розгляду справи №925/1125/22.
В ході виконання зведеного виконавчого провадження №73229056 було встановлено, що у Черкаської міської ради відсутні відкриті рахунки в установах банків.
08.04.2024 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернулося у Господарський суд Черкаської області із заявами про зміну способу та порядку виконання рішень суду та додаткових рішень суду у справі №925/1125/22, у яких просило ухвалити рішення суду, яким змінити спосіб і порядок виконання рішень суду, стягнувши кошти з Черкаської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 15.04.2024 у справі №925/1125/22 заяви Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зміну способу та порядку виконання рішень суду та додаткових рішень суду задоволено та встановлено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023, додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 шляхом стягнення грошових коштів за рішеннями судів, на виконання яких були видані накази суду з Черкаської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни.
Не погоджуюсь із прийнятими ухвалами Господарського суду Черкаської області від 15.04.2024 у справі №925/1125/22 про зміну способу та порядку виконання рішень суду, Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, які у подальшому були ним відкликані.
Позивачка звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області із заявами від 01.05.2024, у яких просила прийняти накази Господарського суду Черкаської області у справі №925/1125/22 від 06.04.2023 та від 25.09.2023 до виконання та стягнути грошові кошти на відповідний рахунок позивачки.
Згідно з банківською випискою фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни, 18.05.2024 на рахунок позивачки було перераховано 50000,00 грн моральної шкоди та 248 400,00 грн майнової шкоди згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 06.04.2023 у справі №925/1125/22; 21440,00 грн витрат на правничу допомогу згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 та 9648,00 грн витрат на правничу допомогу згідно з наказом Господарського суду Черкаської області.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивачка зазначила, що оскільки відповідач сплатив заборгованість на користь відповідачки лише 18.05.2024, то позивачка має право на нарахування інфляційних та річних за період прострочення з дати набрання рішеннями суду законної сили до фактичної дати сплати заборгованості, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивачки про стягнення з відповідача річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло у відповідачки згідно з судовими рішеннями.
Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22, яке набрало законної сили 31.03.2023 з Черкаської міської ради стягнуто на користь позивачки 248 400,00 грн майнової шкоди, 50000,00 грн моральної шкоди.
06.04.2023 на виконання цього рішення Господарським судом Черкаської області видано наказ про стягнення 248 400,00 грн майнової шкоди та 50000,00 моральної шкоди.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22, яке набрало законної сили 25.07.2023 з Черкаської міської ради стягнуто на користь позивачки 9648,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22, яка набрала законної сили 01.08.2023, з Черкаської міської ради стягнуто на користь відповідачки 21440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
25.09.2023 на виконання додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 видано відповідні накази.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частини 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
У силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 набрало законної сили 31.03.2023, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 - 25.07.2023, а додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 - 01.08.2023.
Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Отже, отримавши рішення суду , яке набрало законної сили у відповідача у справі виник обов'язок з його виконанням і подання апеляційних скарг на судові рішення про стягнення грошових коштів на користь позивачки не впливає на цей обов'язок Черкаської міської ради.
У справі, яка розглядається судом, орган Державної казначейської служби України не прийняв до виконання накази Господарського суду Черкаської області, а повернув їх стягувачу через відсутність у боржника відкритих у казначействі рахунків.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Положеннями частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Закон не встановлює строк виконання рішення суду. Отже, прострочення виконання рішення суду розпочинається з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.
Отже, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення обов'язку відповідача з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє його обов'язків та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування останньому інфляційних втрат допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Виходячи з положень зазначеної норми, суд наголошує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у формі інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, наявність рішення суду про стягнення заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 Цивільного кодексу України та частина перша статті 5 Закону №4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Інший підхід до визначення моменту початку прострочення держави у спірних правовідносинах (наприклад, ототожнення такого моменту з датою вчинення делікту чи датою набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з держави відшкодування) може зумовлювати недобросовісну поведінку стягувача (зокрема неподання ним впродовж тривалого часу виконавчого документа до органу ДКС України задля отримання можливості додатково стягнути з держави 3% річних та інфляційні втрати).
Судом було встановлено, що позивачкою вживалися дії щодо виконання судових рішень, якими були стягнуті відповідні суми грошових коштів з Черкаської міської ради, проте не були виконані з причин, що не залежали від неї.
Щодо заперечень відповідача на порушення позивачкою вимог статті 241 Господарського процесуального кодексу України в частині невірного визначення періоду прострочення, виходячи з того, що згідно з пунктом 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що у двадцятиденний строк з дня складення повного судового рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22 Черкаська міська рада не подала апеляційну скаргу на рішення місцевого суду. 03.04.2023 відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 23.02.2023, а тому в силу положень частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22 набрало законної сили 31.03.2023, вказані обставини підтверджуються також тим, що Північним апеляційним судом було зупинено дію рішення місцевого суду.
Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22 набрало законної сили 31.03.2023, а грошові кошти за цим рішенням суду у сумі 298 400,00 грн фактично були перераховані на рахунок позивачки 18.05.2024, що підтверджене банківською випискою позивачки.
Позивачка нарахувала відповідачу 10236,29 грн інфляційних витрат та 10144,53 грн річних за період прострочення з 31.03.2023 до 17.05.2024.
Судом встановлено, що датою початку періоду нарахування інфляційних та річних за рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22 позивачка визначила 31.03.2023, а не 01.04.2023 - дату наступну за днем набрання рішенням суду законної сили.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України).
За розрахунком суду розмір річних за період прострочення з 01.04.2023 до 17.05.2024 на суму 298 400,00 грн (за рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023 у справі №925/1125/22) становить 10120,00 грн, а розмір інфляційних витрат за цей період не перевищує розміру який визначений позивачкою, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 10120,00 грн річних та 10236,29 грн інфляційних витрат.
Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22 набрало законної сили 25.07.2023, грошові кошти за цим рішенням суду у сумі 9648,00 грн також фактично були перераховані на рахунок позивачки 18.05.2024, що підтверджене банківською випискою позивачки.
Позивачка нарахувала відповідачу 242,19 грн інфляційних витрат та 236,01 грн річних за період прострочення з 25.07.2023 до 17.05.2024.
Судом встановлено, що датою початку періоду нарахування інфляційних та річних за додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22 позивачка визначила 25.07.2023, а не 26.07.2023 - дату наступну за днем набрання додатковим рішенням суду законної сили.
За розрахунком суду розмір річних за період прострочення з 26.07.2023 до 17.05.2024 на суму 9648,00 грн (за додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2023 у справі №925/1125/22) становить 235,22 грн, а розмір інфляційних витрат за цей період не перевищує розміру який визначений позивачкою, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 235,22 грн річних та 242,19 грн інфляційних витрат.
Додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22 набрала законної сили 01.08.2023, грошові кошти за цією постановою у сумі 21440,00 грн також фактично були перераховані на рахунок позивачки 18.05.2024, що підтверджене банківською випискою позивачки.
Позивачка нарахувала відповідачу 538,21 грн інфляційних витрат та 512,13 грн річних за період прострочення з 01.08.2023 до 17.05.2024.
Судом встановлено, що датою початку періоду нарахування інфляційних та річних за додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22 позивачка визначила 01.08.2023, а не 02.08.2023 - дату наступну за днем набрання додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду законної сили.
За розрахунком суду розмір річних за період прострочення з 02.08.2023 до 17.05.2024 на суму 21440,00 грн (за додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №925/1125/22) становить 510,37 грн, а розмір інфляційних витрат за цей період не перевищує розміру який визначений позивачкою, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 510,37 грн річних та 538,21 грн інфляційних витрат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивачки є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, позивачка при зверненні до суду з цим позовом використала належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту її порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача на користь позивачки 11016,69 грн інфляційних витрат та 10865,59 грн річних.
Водночас, судом також враховано, що під час розгляду справи №925/1125/22, Господарським судом Черкаської області було встановлено, що Черкаська міська рада не є головним розпорядником коштів місцевого бюджету Черкаської територіальної громади та не включена до мережі головних розпорядників коштів міського бюджету при виконанні програм і заходів державного та місцевих бюджетів.
Як вказано в частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Обставиною, яка істотно ускладнює виконання судових рішень є відсутність у Черкаської міської ради рахунків в органах казначейства.
28.03.2024 Черкаська міська рада прийняла рішення «Про затвердження Програми забезпечення виконання судових рішень на 2024-2025 роки», якою визначила Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради відповідальним виконавцем програми та суб'єктом виконання майнових зобов'язань Черкаської міської ради на підставі рішень судів.
Виконання рішення суду (додаткового рішення суду) у цій справі за рахунок коштів місцевого бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради відповідатиме вимогам Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.
Виконання рішення суду (додаткового рішення суду) у цій справі за рахунок коштів місцевого бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради не матиме наслідком заміну відповідача чи боржника за наказом господарського суду, що свідчить про безпідставність доводів відповідача, що він не є учасником правовідносин з позивачкою.
У Рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України зазначив, що, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, Суд вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
З метою належного виконання рішення у цій справі та процесуальної економії, а також враховуючи наявність встановлених судом обставин щодо не включення Черкаської міської ради до мережі головних розпорядників коштів міського бюджету, суд дійшов висновку, що у цій справі грошові кошти на користь позивачки слід стягнути з Черкаської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Пункт 4 частини 1 статті 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачка у позовній заяві зазначила, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу становить 15000,00 грн.
На підтвердження наданих адвокатом послуг з правничої допомоги позивачкою суду надано договір-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023, який укладений між адвокатом Плакущим Сергієм Володимировичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001190 від 02.09.2019, додаткову угоду до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023, акт приймання-передачі №1 від 05.08.2024 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023 та ордер серії СА №1088750 від 14.06.2024 на надання правничої (правової) допомоги.
Ціна на послуги (замовлення) або гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 4.2 договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023).
07.08.2023 між позивачкою та адвокатом Плакущим Сергієм Володимировичем була підписана також додаткова угода №1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023, у якій адвокат та клієнт узгодили ціни послуг та порядок оплати клієнтом послуг (замовлень).
Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023, вартість складання позовної заяви, відзиву на позову заяву, відповіді на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву становить 6000,00 грн за один документ.
05.08.2024 між позивачкою та адвокатом було підписано акт приймання-передачі №1 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023, згідно з яким на виконання умов договору договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у господарській справі №925/784/24 за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни до Черкаської міської ради про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 21909,36 грн, у зв'язку із неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів, яка складається з складання позовної заяви від 14.06.2024 вартістю 6000,00 грн та складання відповіді на відзив вартістю 6000,00 грн. Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 12000,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального Кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Щодо визначення критеріїв, то згідно висновку, який викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц, то суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд констатує, що ціна позову є незначною (21909,36 грн), у зв'язку з чим судом було прийнято рішення про розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, предметом спору є стягнення річних та інфляційних, загальна сума яких відповідно до суми заявлених до відшкодування витрат (12000,00 грн) складає більше половини суми ціни позову.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на нескладність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним визначенням вартості адвокатських послуг за такий вид позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що судові витрати на правову допомогу підлягають до часткового відшкодування у розмірі 6000,00 грн.
Позивачка є інвалідом 2 групи, що підтверджене копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 та у силу пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково, а позивачка звільнена від сплати судового збору, суд стягує з відповідача в дохід Державного бюджету України 3024,26 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Черкаської міської ради (вул.Байди Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, код ідентифікаційний код 25212542) за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38764676, адреса місцезнаходження: 18001, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького, 36) на користь фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10865,59 грн річних, 11016,69 грн інфляційних витрат та 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Стягнути з Черкаської міської ради (вул.Байди Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, код ідентифікаційний код 25212542) за рахунок коштів місцевого бюджету територіальної громади міста Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (ідентифікаційний код 38764676, адреса місцезнаходження: 18001, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького, 36) в дохід Державного бюджету України 3024,26 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко