29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" серпня 2024 р.Справа № 924/424/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про розстрочення виконання рішення від 31.07.2024р. та про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, від 14.08.2024р. у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича, с. Смотрич Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", м. Канів Черкаської області
про стягнення 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені,
представники сторін: не з'явилися
Щодо заяви про розстрочення виконання рішення.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024р. у справі № 924/424/24 позов фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича, с. Смотрич Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво", м. Канів Черкаської області про стягнення 1757852,44 грн основного боргу, 578585,76 грн інфляційних втрат, 119728,57 грн 3% річних, 258621,03 грн пені задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 65, ідентифікаційний код 33757711) на користь фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1757852,44 грн (один мільйон сімсот п'ятдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 44 коп.) основного боргу, 578585,76 грн (п'ятсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 76 коп.) інфляційних втрат, 119728,57 грн (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 57 коп.) 3% річних, 258621,03 грн (двісті п'ятдесят вісім тисяч шістсот двадцять одну гривню 03 коп.) пені, 40721,82 грн (сорок тисяч сімсот двадцять одну гривню 82 коп.) витрат по оплаті судового збору.
31.07.2024р. через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, у якій товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" просить суд розстрочити суму заборгованості перед фізичною особою-підприємцем Шароварським В.А. у розмірі 2755509,62 грн наступним чином: 1 місяць - 500000,00 грн; 2 місяць - 500000,00 грн; 3 місяць - 500000,00 грн; 4 місяць - 500000,00 грн; 5 місяць - 755509,62 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, зокрема, що відповідач займається господарською діяльністю у сфері дорожнього будівництва та ремонту (код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний)), що в свою чергу є джерелом отримання товариством прибутку. Збройна військова агресія російської федерації проти України, введення військового стану на всій території України фактично унеможливлює проведення будівельних робіт на об'єктах автодорожнього господарства та відповідно і отримання грошових коштів за виконані роботи та надані послуги, а також спричинила і унеможливлення виконання взятих на себе зобов'язань фінансового характеру. Як відзначає заявник, неможливість виконання фінансових зобов'язань відповідачем підтверджується і тією обставиною, що за перші дев'ять місяців роботи чистий дохід ТОВ "ЕДБ" склав 394458,00 грн. Майже всі кошти бюджетні, отримані в якості авансу товариством від замовників використовуються для забезпечення закупівлі матеріалів для проведення робіт на об'єктах критичної інфраструктури. ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво" у заяві звертає увагу суду і на той факт, що для здійснення своєї діяльності товариство має майно, яке знаходиться у фінансовому лізингу, зобов'язання за яким підприємство намагається сумлінно виконувати. Натомість, у зв'язку з важкою економічною ситуацією ТОВ "ЕДБ" отримало від лізингодавця вимогу про погашення заборгованості за договором фінансового лізингу. Додатково заявник повідомляє, що у товариства через скрутне фінансове становище виникла заборгованість з оплати за кредитними договорами (овердрафт) у розмірі 37725576,60 грн.
На підтвердження своїх доводів заявником додано: вимогу АТ "ПУМБ" № КНО-61.1.1/109 від 24.07.2024р., адресовану ТОВ "ЕДБ", про погашення простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів за укладеним договором у загальному розмірі 5403738,25 грн; рахунки-фактури АТ "ПУМБ": № 1 від 24.07.2024р. на суму 5000000,00 грн (прострочена заборгованість з оплати частини лізингового платежу), № 2 від 24.07.2024р. на суму 480,00 грн (комісійна винагорода за адміністрування простроченої заборгованості), № 3 від 24.07.2024р. на суму 184882,27 грн (додаткові проценти (30% річних) на суму простроченої заборгованості), № 4 від 24.07.2024р. на суму 56731,68 грн (інфляційні нарахування), № 5 від 24.07.2024р. на суму 161644,30 грн (інфляційні нарахування); оборотно-сальдову відомість по рахунку за 2024р. ТОВ "ЕДБ", згідно якої кредитна заборгованість становить 37725576,60 грн.
На виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2024р. у справі № 924/424/24 після набрання ним чинності судом видано наказ від 12.08.2024р. № 924/424/24.
Ухвалою суду від 12.08.2024р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про розстрочення виконання рішення призначено до розгляду в засіданні господарського суду.
Представники сторін в засідання суду не з'вилися.
Позивач просив відкласти розгляд заяви на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибути в засідання суду повноважного представника. В задоволенні даного клопотання суд відмовляє з огляду на те, що позивач не позбавлений можливості самостійно прибути у дане засідання, окрім того суд обмежений процесуальними можливостями відкладення даної заяви, зважаючи на строки встановлені ГПК України щодо розгляду заяв про розстрочення виконання рішення суду. Також клопотання про відкладення не підтверджено жодними доказами.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" від 31.07.2024р. про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (ст. 331 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у строки, які визначаються господарським судом. Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Вирішуючи питання про розстрочку, відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що розстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Отже особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019р. у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
В обґрунтування неможливості виконання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем, відповідач посилається на важкий фінансовий стан, початок військової агресії і введення в Україні воєнного стану та наявність значної кредиторської заборгованості.
З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості (в тому числі заборгованості за лізинговими платежами) в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення.
Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для розстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.
Щодо наданої відповідачем оборотно-сальдової відомості, то суд не бере її до уваги, оскільки вона об'єктивно не відображає реальний фінансовий стан відповідача станом на час розгляджу заяви про розстрочення рішення суду з огляду на зазначення заявником у заяві про отримання ним чистого доходу за перші 9 місяців роботи у розмірі 394458,00 грн. При цьому, відповідачем не вказано про доходи підприємства за 2023-2024рр.
Судом також зауважується, що заявником в прохальній частині заяви про розстрочення виконання рішення не конкретизовано місяці, у яких відбуватиметься погашення заборгованості за рішенням суду, відтак неможливо встановити період погашення заборгованості за вказаним рішенням в межах річного строку з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Жодних інших доказів на підтвердження неможливості виконання судового рішення в цілому заявником до заяви не додано (зокрема, фінансової звітності).
Суд відмічає, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі "Глоба проти України", no.15729/07, від 05.07.12р.).
Отже, з вищевикладеного суд, надавши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів в цілому на користь стягувача, що має наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви.
Щодо заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
14.08.2024р. через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява, у якій останній просить суд визнати наказ Господарського суду Хмельницької області від 12.08.2024р. № 924/424/24 таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наказ було видано без розгляду питання щодо розстрочення виконання рішення суду у справі № 924/424/24. Крім того, видача наказу порушує права відповідача так як відсутня ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 16.08.2024р. заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, призначено до розгляду в засіданні господарського суду.
Представником фізичної особи-підприємця Шароварського Віктора Адамовича подано клопотання від 19.08.2024р. про відкладення розгляду справи № 924/424/24 на іншу дату у зв'язку з участю представника у розгляді іншої (кримінальної) справи.
Суд у задоволенні вказаного клопотання представника позивача відмовляє, оскільки останнє не підтверджено жодними доказами, а також зважаючи на строки розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, визначені ч. 3 ст. 328 ГПК України.
Крім того, судом враховується, що неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (ч. 3 ст. 328 ГПК України), відтак суд вважає за необхідне розглянути дану заяву за наявними у справі матеріалами.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Суд, розглянувши заяву про визнання наказу господарського суду № 924/424/24 від 12.08.2024р. таким, що не підлягає виконанню, дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Частина 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: якщо його (наказ) видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); тощо.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі № 755/15479/14-ц.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12.10.2018р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Частина 1 ст. 326 ГПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд, розглянувши заяву відповідача від 14.08.2024р., відмовляє у її задоволенні, оскільки підстави наведені товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" у вказаній заяві не підпадають під вичерпний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, наведений у ст. 328 ГПК України (відсутня така підстава для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, як відсутність ухвали суду про розстрочення виконання рішення). Судом також зауважується, що чинні норми ГПК України не забороняють суду видавати наказ на виконання рішення суду, що набрало законної сили, у разі подання стороною (відповідачем) заяви про розстрочення виконання рішення. У даному випадку господарський суд на виконання приписів ГПК України видав наказ № 924/424/24 від 12.08.2024р. на виконання рішення, що набрало законної сили. Також щодо заперечень відповідача, наведених у заяві, судом зазначається, що пред'явлення виконавчого документа до виконання приватному виконавцю є правом стягувача. Відтак, будь-яких порушень прав відповідача суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 328, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви від 31.07.2024р. товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про розстрочення виконання рішення відмовити.
В задоволенні заяви від 14.08.2024р. товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Заверуха
Віддруковано 2 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (32343, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Смотрич, вул. Франка, буд. 6А, ід. номер 2228131912).
Відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.