Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2874/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
перевіривши матеріали
заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,-
До Господарського суду Харківської області (далі - суд) звернулась ОСОБА_1 (далі - заявниця) із заявою від 15.08.2024 (вх. №2874) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Перевіривши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 116 Кодексу у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
Так, у своїй заяві заявниця вказує на те, що в 2020 році втратила роботу та стабільний дохід, що спричинило оформлення кредитів, які потім брались з метою перекредитування, і врешті в решт, опинилась в борговій ямі.
Згідно із п. 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявницю та вказують на настання загрози її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази. Проте, відповідних обставин заявниця не зазначила та відповідних доказів до своєї заяви не долучила.
Крім того, із змісту наданого заявницею конкретизованого списку кредиторів вбачається, що остання має заборгованість у загальному розмірі 79 919,21 грн. перед ТОВ «Сити Фактор», ТОВ «Алекскредит», ТОВ «Діджи фінанси», ТОВ «Коллект центр», ТОВ «Укр кредит фінанс», ТОВ «Лайм Кепітел», ТОВ «ФК «Форза», ТОВ «СС Лоун», ТОВ «Фінсфорс» ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Манівео», ТОВ «Служба МК», ТОВ «Мілоан», ТОВ « 1 Безпечне агенство необхідних кредитів» .
У свою чергу, суд зазначає, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 року у справі № 909/937/21).
Так, на підтвердження обставини наявності відповідної заборгованості, заявницею надано суду, зокрема, кредитні договори. Водночас, зазначені документи вказують лише на наявність у заявниці того чи іншого обов'язку, проте, із їх змісту неможливо встановити чи дійсно остання використовувала кредитні кошти та як наслідок на час звернення із відповідною заявою в останньої наявне грошове зобов'язання перед тими чи іншими особами у відповідному розмірі.
Крім того, заявницею не представлено всі кредитні договори щодо яких у неї наявні зобов'язання по сплаті грошових коштів.
Щодо наданого заявницею витягу з кредитного звіту Українського бюро кредитних історій, то суд зазначає, що вказаного документа недостатньо для підтвердження відповідних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №917/1604/21).
Посилання на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 року по справі № 915/1347/21 не мають під собою правового підґрунтя, оскільки ця постанова не має жодного відношення до справи № 922/2874/24, яка зареєстрована в господарському суду Харківської області відносно фізичної особи ОСОБА_1 , а вказівки з приводу правової позиції мають значення виключно ті, які викладені у постановах Верховного Суду.
Крім того, ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. ().
Наказом Міністерства юстиції України № 2627/5 від 21.08.2019 року передбачено, що декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність заповнюється фізичною особою або фізичною особою - підприємцем. Декларація заповнюється і підписується особисто боржником із зазначенням дати її складання та подається до господарського суду у паперовому вигляді або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу із застосуванням власного кваліфікованого електронного підпису.
Господарським судом встановлено, що боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додані паперові декларації про майновий стан боржника за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, які не підписано особисто заявницею, що суперечить наказу Міністерства юстиції України №2627/5 від 21.08.2019 року.
Пунктом 12 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень та складає суму у розмірі 45 420,00 грн. (3 028,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5 ) х3).
Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Пунктом 21 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у разі якщо заява боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено керуючим реструктуризацією, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.
Доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 45 420,00 грн. не надано.
Щодо наданого договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року, то суд зазначає про те, що вартість послуг керуючого реструктуризацією становить за домовленістю сторін 40 260,00 грн., що на 5 160,00 грн. є меншою від визначеної законодавцем у Кодексі України з процедур банкрутства, та відповідно сума обов'язкового платежу, які заявниці взяла на себе сплатити на протязі 10 місяців повинна бути 4 542,00 грн. (проти зазначеної у розділі 3 договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року - 4 026,00 грн.).
Згідно з п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з питань банкротства, стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Втім, за змістом договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року не вбачається, що предметом угоди є виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а його пункти містять лише умови та порядок здійснення оплати винагороди арбітражному керуючому.
При цьому, за пунктом 6.1. договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення, про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
Таким чином, заявником не виконано вимог п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з питань банкрутства стосовно надання копії угоди з арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття у випадку відсутності авансування передбаченої винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду.
Також суд зауважує на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і доданих до неї документів заявниця повідомляє суд про те, що на сьогодні отримує дохід в розмірі 2 000,00 грн., втім загальні витрати в місяць становлять - 9 341,00 грн. Роботодавця вона не має. Не працевлаштована.
Таким чином, заявницею не надано належних та допустимих доказів її можливості в подальшому здійснити оплату послуг арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність, відповідно до умов договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року.
Водночас, суд зауважує, що з огляду на п. 3.1. договору про розстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого від 16.10.2023 року, сторонами самостійно визначено строк, за який буде пройдено етап арбітражного керуючого з дня його призначення ухвалою суду про відкриття провадження у справі та до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією - 10 місяців, на протязі яких заявниця буде сплачувати авансовий платіж рівними частинами.
При тому, суд звертає увагу, що нормами ст. 26, 28, 29 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено підстави та випадки заміни арбітражного керуючого у конкретній справі внаслідок відсторонення, припинення діяльності, тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Однак, за умови відсутності авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, новий керуючий реструктуризацію буде позбавлений можливості отримати винагороду, право на яку передбачене п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, наявність угоди боржника з попереднім арбітражним керуючим в такому випадку не зможе замінити отримання визначеної та гарантованої винагороди в розмірі та порядку, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки зобов'язання боржника будуть персоналізовані щодо конкретного арбітражного керуючого.
У постанові Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі № 910/726/20 зазначено, що законодавцем обрано спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб невстановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Отже, у вказаній справі Верховний Суд зазначає про наявність у господарського суду можливості (а не обов'язку) прийняття в якості альтернативного мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому угоди заявника з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи.
У наданому заявницею договорі про розстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого від 16.10.2023 року сторонами передбачено не відстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого до реалізації майна боржника, як це визначено в наведеній вище постанові Верховного Суду, а розстрочення платежу на 10 місяців. При цьому за відсутності у заявниці грошових коштів (про що зазначено у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) не відстежується досягнення такої кінцевої мети як оплата праці керуючого реструктуризацією після реалізації належного заявнику майна під час здійснення процедури банкрутства, що, у свою чергу, впливає на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією), позбавивши останнього права на отримання у повному розмірі винагороди.
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на однозначне врегулювання питання про обов'язок боржника - фізичної особи здійснити авансування винагороди арбітражного керуючого в момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та на відсутність законодавчих норм, якими передбачено запропоноване заявником розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому протягом тривалого періоду часу (10 місяців).
Отже, зважаючи на те, що заявником не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в передбаченому законодавством розмірі, суд дійшов висновку про недотримання заявницею положень п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано скріншот квитанції № Е84В-9СТ6-Н8ЕК-4768 від 05.08.2024 року на суму 4 026,00 грн. Суд зазначає, що даний доказ не є належними доказами сплати до господарського суду Харківської області авансового платежу, відповідно до умов договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 16.10.2023 року, виходячи з наступного.
Частиною 8 статті 42 ГПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Тобто, чинним процесуальним законодавством дійсно передбачена можливість подання до суду та надсилання документів в електронній формі, які мають бути скріплені електронним підписом учасника справи (його представника), на офіційну електронну адресу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
В дану разі скріншот квитанції № Е84В-9СТ6-Н8ЕК-4768 від 05.08.2024 року на суму 4 026,00 грн. є електроним документом, інформація в якому зафіксована у електроних даних, однак цей скрін шот не містить обов"язкових реквізитів документа, які ставляться вимогами законодавства, як-то: хто отримувач коштів (Господарський суд Харківської області), банк отримувача (ДКСУ м. Київ), код банку отримувача (МФО) (820172).
Також, відповідно до частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника обов'язково мають бути зазначені: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Наразі у проекті плану реструктуризації боргів заявницею не зазначено, яким чином вона сплачуватиме грошову винагороду керуючому реструктуризацією, що є необхідною умовою, адже дана грошова винагорода по факту є зарплатнею, яку останній отримує за дії у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .
Зважаючи на вищевикладене, боржнику потрібно подати суду проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства.
Пунктом 1 ч.1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Заявником не зазначено інформації про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення без руху заяви фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Керуючись ст. 1, 2, 30, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 70, 164, 174, 232 ГПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 від 15.08.2024 (вх. №2874) про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність - залишити без руху.
Запропонувати заявниці протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу, а саме, надати суду:
- письмові пояснення із обов'язковим зазначенням конкретних обставин, які перешкоджають (перешкоджатимуть) або ускладнюють (ускладнюватимуть) виконувати ОСОБА_1 свої грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі, та докази на їх підтвердження (довідки/попередження/листи від роботодавця, висновки/довідки від медичних установ, акти/довідки/сертифікати від відповідних держаних установ чи організацій та інше);
- докази, які підтверджують наявність у заявниці грошового зобов'язання (заборгованості), про яке вона зазначає у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (банківські виписки, платіжні доручення, судові рішення, довідки, листи, тощо).
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- всі оригінали кредитних договорів або завірені належним чином, укладені боржницею з фінансовими та кредитними установами;
- декларації про майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність оформлені належним чином згідно з вимогами законодавства;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам чинного законодавства;
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржниці (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
Попередити заявника, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо він не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підприсано 20.08.2024 року.
Суддя Юрченко В.С.