Рішення від 19.08.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1910/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Прохоров С.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія , б. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

до фізичної особи-підприємця Харченко Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи -підприємця Харченко Олександра Валерійовича про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп від 08.09.2017 у загальній сумі 22 834,67 грн., яка складається з відшкодування витрат зі сплати податку на землю у загальній сумі 8 400,73 грн. за період з липня 2021 року по вересень 2022 року; за електроенергію у загальній сумі 5734,96 грн. за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року; інфляційне збільшення у сумі 1 402,57 грн., 3 % річних у сумі 529,78 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 6 766,63 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Прохоров С.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1910 від 31.05.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.

Ухвалою суду від 05.06.2024 прийнято позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до фізичної особи-підприємця Харченко Олександра Валерійовича до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1910/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.165 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - фізичної особи - підприємця Харченко Олександра Валерійовича: АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №5023/10655/11 (922/1910/24) від 05.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, вказану судову кореспонденцію 28.06.2024 повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони у справі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі 5023/10655/11 (922/1910/24) у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Водночас, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 19.08.2024 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що суддя Прохоров С.А в період з 08.07.2024 по 16.08.2024 включно перебував у відпустці, рішення у даній справі ухвалено у перший робочий день колегії суддів, а саме 19.08.2024 (з урахуванням того, що 17.08.2024 - 18.08.2024 вихідні дні).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

08.09.2017 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (Орендодавець) і ФОП Харченко О.В (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до держаної власності №653дп.

19.01.2021 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» та фізичною особою-підприємцем та ФОП Харченко Олександром Валерійовичем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №653дп від 01.09.2017, згідно з п.4 якої строк дії Договору №653дп продовжено до 30.06.2023 року.

Крім того, 08.09.2017 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем та ФОП Харченко Олександром Валерійовичем (Орендар) було укладено Договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп.

Відповідно до п. 1.1 Договору №699дп орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію окремого індивідуально визначеного державного майна - нежитлових приміщень на першому 400,3м2., та другому поверсі 30,3м2 двоповерхової будівлі головного магазину на заяровому майданчику (інвентарний №000419), загальною площею - 430,6 м2, за адресою : м.Харків, вул.Морозова,13 (далі - Майно, Приміщення), яке перебуває на балансі ДП "Завод імені В.О Малишева", а Орендар бере участь у витратах Орендодавця по виконанню вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Орендодавцем за цим Договором та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору №699дп оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі, компенсацію з оплати обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством та надання комунальних послуг встановлюється згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі та сплата земельного податку та інших обов'язкових платежів до бюджету та державних фондів цільового призначення, вноситься орендарем на рахунок орендодавцю, не пізніше 12 числа кожного місяця наступного за розрахунковим на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами, та рахунку-фактури. Оплата експлуатаційних послуг на утримання будівлі здійснюється до моменту повернення орендарем орендованого майна орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно з вимогами п. 3.2.3 Договору № 699дп орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані експлуатаційні послуги на утримання майна.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №699дп в редакції додаткової угоди №1, види оплат за Договором поділяються, зокрема, на відшкодування плати податку на землю та електропостачання.

Згідно з п. 5.1 Договору №699дп за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цими Договорами.

Згідно з п. 5.2 Договору №699дп у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

Позивач зазначає, що у порушення вимог п. 3.2.3 Договору №699дп відповідач відшкодування плати з податку на землю за період з липня 2021 року по вересень 2022 року не здійснив, внаслідок чого за відповідачем обліковується борг у розмірі 8400,73 грн., крім того, орендарем не сплачено відшкодування витрат за електроенергію за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року у розмірі 5734,96 грн. внаслідок чого позивачем нарахована 6 766,63 грн - пені, 529,78 грн 3 % річних, 1402,57 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3.Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженою постановою Кабінету Міністрів України , в редакції чинної на момент укладання сторонами Договору, до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відшкодування витрат зі сплати податку на землю за липень 2021 року становить 528,35 грн, про що було виставлено рахунок-фактуру №ДП-0001313 від 31.07.2021. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за серпень 2021 року становить 528,35 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001507 від 31.08.2021. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за вересень 2021 року становить 528,35 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001656 від 30.09.2021. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за жовтень 2021 року становить 528,35 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001882 від 31.10.2021 року. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за листопад 2021 року становить 528,35 грн. про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0002092 від 30.11.2021. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за грудень 2021 року становить 528,35 грн , про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0002281 від 31.12.2021. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за січень 2022 становить 581,18 грн, за лютий 2022 становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000402 від 18.03.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за березень 2022 року становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру № ДП-0000492 від 31.03.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за квітень 2022 року становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000625 від 30.04.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за травень 2022 року становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000741 від 31.05.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за червень 2022 року становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000928 від 30.06.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за липень 2022 становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0000990 від 31.07.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за серпень становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001088 від 31.08.2022. Відшкодування витрат зі сплати податку на землю за вересень 2022 становить 581,18 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001189 від 30.09.2022.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відшкодування витрат на електроенергію за жовтень 2022 становить 95,83 грн, про що було вставлено рахунок - фактуру №ДП-0001346 від 31.10.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за листопад 2022 року становить 1574,95 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001492 від 30.11.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за грудень 2022 року становить 3151,01 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001669 від 31.12.2022. Відшкодування витрат на електроенергію за січень 2023 становить 186,91 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001647 від 31.01.2023. Відшкодування витрат на електроенергію за лютий 2023 становить 31,49 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001840 від 28.02.2023. Відшкодування витрат на електроенергію за березень 2023 становить 384,86 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0001927 від 31.03.2023. Відшкодування витрат на електроенергію за квітень 2023 становить 110,50 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0002085 від 30.04.2023. Відшкодування витрат на електроенергію за травень 2023 становить 141,25 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП - 0002235 від 31.05.2023. Відшкодування витрат за електроенергію за червень 2023 становить 26,11 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП -01002387 від 30.06.2023. Відшкодування витрат на електроенергію за липень 2023 становить 32,05 грн, про що було виставлено рахунок - фактуру №ДП-0002529 від 23.07.2023.

13.11.2023 Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" направлено на поштову адресу ФОП Харченко О.В (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань) оригінали актів здачі - приймання робіт та рахунків - фактур за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно у кількості двох екземплярів, з вимогою повернення на адресу ДП "ЗІМ" одного примірника кожного документа після його підписання.

Проте, вищезазначений лист повернувся на адресу ДП "ЗІМ" за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом з довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення.

Відповідно до п.п.14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст.ст.269,270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, об'єктами оподаткування - земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7ст. 193 ГК України).

Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ч. 7ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.627,628,629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку за договором у заявлений позивачем період та/або спростовували б суму заявленого боргу.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат, пов'язаних зі сплатою земельного податку у розмірі 8 400,73 грн. та відшкодування витрат за електроенергію у сумі 5 734,96 грн є законними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 529,78 грн 3 % річних та 1 402,57 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначене надає право позивачу на нарахування відповідачу інфляційних та річних за таке прострочення.

Судом здійснено власний розрахунок заявленої до стягнення 529,78 грн. 3 % річних та 1 402,57 грн інфляційних втрат, та встановлено, що до стягнення підлягає 552,64 грн. - 3% річних та 2311,00 грн інфляційних втрат, проте відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 529,78 грн. а також 1402,57 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6766,63 грн., суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.2 Договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп від 08.09.2017, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми за кожен день порушення.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. В подальшому карантин неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Тобто, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду. Цей висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/13704/21.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким її розмір складає 6766,63 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем не враховано приписи ч.6 ст.232 ГК України, п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України щодо кінцевої дати нарахування пені.

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені, та встановлено, що її розмір складає 4682,53 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 4682,53 грн, а отже і про їх задоволення в цій частині.В частині стягнення пені у розмірі 2084,10 суд вважає необхідним відмовити.

У відповідності до ч.1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2201,31 грн., в іншій частині залишає за позивачем.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Харченко Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) заборгованості у загальній сумі 20 750,57 грн. за Договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання нерухомого майна №699дп від 08.09.2017, яка складається з відшкодування витрат зі сплати податку на землю у загальній сумі 8 400,73 грн. за період з липня 2021 року по вересень 2022 року, за електроенергію у загальній сумі 5734,96 грн. за період з жовтня 2022 по липень 2023 року, а також пеню у розмірі 4682,53 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 1402,57 грн, 3% річних у розмірі 529,78 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2201,31 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 2084,10 грн відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, б. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: фізична особа - підприємець Харченко Олександр Валерійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Рішення складено та підписано 19.08.2024.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець С.А. Прохоров