20 серпня 2024 року м.Суми
Справа №592/18974/23
Номер провадження 22-ц/816/1088/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2024 року в складі судді Катрич О.М., ухвалене в м. Суми,
12 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення суми неотриманої пенсії.
Позовна заява мотивована тим, що з 12 серпня 2011 року позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 у справі № 480/4475/22 відповідача зобов'язано призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років з 26 січня 2021 року. Зазначає, що зверталась з відповідним листом до відповідача та отримала відповідь, що відповідно до вказаного вище судового рішення її чоловіку було призначено пенсію з 26 січня 2021 року, сума боргу з виплати пенсії за період з 26 січня 2021 року по 30 вересня 2022 року складає 101032 грн 53 коп., яка буде виплачена правонаступнику ОСОБА_2 за умови надходження до управління відповідного рішення суду та наявності відповідного фінансування. Таким чином вона, як дружина покійного ОСОБА_2 , має право на отримання нарахованої йому, але не отриманої суми пенсії у розмірі 101032 грн 53 коп.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 101 032 грн 53 коп. суми неотриманої її чоловіком пенсії.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вказує, що відмова в задоволенні позову про стягнення з органу пенсійного фонду не отриманих покійним чоловіком сум пенсії через відсутність в матеріалах справи відомостей про прийняття нею спадщини та кола спадкоємців її покійного чоловіка, не ґрунтується на законі.
Зазначає, що при вирішенні даного спору суд усунувся від виконання покладених на нього процесуальним законом обов'язків: під час відкриття провадження у справі не залучив, якщо вважав за необхідне, третіх осіб; в подальшому не роз'яснював їй необхідність вчинення відповідних процесуальних дій та наслідків їх не вчинення.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач до апеляційного суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 101032 грн 53 коп. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та апеляційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 19 червня 2024 року № 3831-IX «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах» Прикінцевими положеннями якого установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 12 серпня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року відповідача зобов'язано призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26 січня 2021 року (а.с. 4-7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копії свідоцтва про смерть (а.с. 9).
Як вбачається із копії листа ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 була призначена пенсія з 26 січня 2021 року, сума боргу з виплати пенсії за період з 26 січня 2021 року по 30 вересня 2022 року складає 101 032 грн 53 коп., яка буде виплачена правонаступнику ОСОБА_2 за умови надходження до управління відповідного рішення суду та наявності відповідного фінансування. (а.с. 4).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано повної інформації про наявність або відсутність можливих інших спадкоємців та/або членів сім'ї у померлого ОСОБА_2 , які можливо також претендують на спадщину (гроші), як члени сім'ї. Також місцевий суд вказав, що позивачем не зазначено і про те, чи прийняла вона спадщину в установленому законом порядку, чи зверталася вона до нотаріуса в установленому законом порядку, чи зверталася вона до нотаріуса з відповідною заявою чи ні, прийняли спадщину інші можливі спадкоємці, в разі їх наявності, або подали вони заяви про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що, позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення на її користь, як дружини та члена сім'ї, грошових коштів в сумі 101032 грн 53 коп., належних спадкодавцю, не надає інформації про наявність або відсутність можливих інших спадкоємців та/або членів сім'ї у померлого ОСОБА_2 , які можливо також претендують на цю спадщину (гроші) як члени сім'ї. Позивач не вказує, чи проживали вони разом за однією та тією ж адресою, яка вказана у неї в паспорті громадянина України ( АДРЕСА_1 ), чи був за цією адресою зареєстрований і чоловік, тобто чи була вона членом його сім'ї на час його смерті, з ким він ще можливо проживав, оскільки членами його сім'ї можуть бути і інші особи. Також позивач не вказала і про те, чи прийняла вона спадщину в установленому законом порядку, чи зверталася вона до нотаріуса з відповідною заявою чи ні, прийняли спадщину інші можливі спадкоємці, в разі їх наявності, або подали вони заяви про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .
Аргументи апеляційної скарги про те, що при вирішенні даного спору суд усунувся від виконання покладених на нього процесуальним законом обов'язків: під час відкриття провадження у справі не залучив, якщо вважав за необхідне, третіх осіб; в подальшому не роз'яснював позивачу необхідність вчинення відповідних процесуальних дій та наслідків їх не вчинення не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє (ст. 13 ЦПК України).
Отже, враховуючи вказані вище положення, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не мав повноважень з власної ініціативи залучати до участі у справі інших відповідачів (спадкоємців), а позивач таким правом під час розгляду справи не скористалася.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина