Справа №589/567/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/227/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
Іменем України
01 серпня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 589/567/24 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024 про відмову в накладенні арешту на майно,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
установила:
У поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на все вилучене в ході огляду місця події від 07.02.2024 майно, оскільки воно має статус речового доказу, має бути збережене для подальшого використання у кримінальному провадженні, а також підтверджує факт привласнення, розтрати майна підприємства, а слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що зазначене майно не відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК.
16.02.2024 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про накладення арешту на майно, погодженим із прокурором Шосткинської окружної прокуратури, звернувся слідчий СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що у кримінальному провадженні № 12024200490000163 від 08.02.2024 здійснюється досудове розслідування за ч. 4 ст. 191 КК за фактом того, що 07.02.2024 в лісовому масиві неподалік вул. Ясна Поляна в м. Шостка Сумської області зупинений трактор МТЗ, н. з. НОМЕР_1 з причепом з н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , який перевозив 14 колод дерев породи сосна без відповідних документів.
Під час огляду місця події вилучено трактор МТЗ, н. з. НОМЕР_1 , з причепом н. з. НОМЕР_3 та 14 колод дерев породи сосна довжиною близько 5 м, до яких прикріплені бирки UA ДАЛРУ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , 261332588, 606164104, 261332591, 460983163, 460983151. Одна бирка відсутня. Документів щодо походження зазначеної деревини як і документів на право керування т/з ОСОБА_9 поліцейським не надав.
В ході додаткового огляду місця події від 14.02.2024 було встановлено, що вказаний трактор знаходився на відстані 1,2 км від місця офіційної рубки у кварталі 40 виділі 20, яку здійснює філія «Шосткинське лісове господарство», а також 1,4 км від буд. АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , який зареєстрований як ФОП і здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Вид діяльності: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. ОСОБА_9 від надання пояснень з приводу перевезення деревини відмовився.
Філією «Шосткинське лісове господарство» надано відповідь, що вказані бирки видавались майстру лісу Шосткинського лісництва ОСОБА_10 у період часу з 06.03.2023 до 24.10.2023, об'єм відпущеної деревини складає 42,495 м3, але оглядом причепу н. з. НОМЕР_2 встановлено, що його розміри 2,6Х1,7Х6, що згідно розрахунків, які використовувалися для бирок, може вміщувати лише17 м3 деревини.
ОСОБА_9 згідно ТТН № ЮСБ290631 придбавав 05.09.2023 круглі лісоматеріали (сосна) у філії «Шосткинське лісове господарство» в кількості 9,495 м3.
12.02.2024 слідчим змінено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні з ч. 1 ст. 246 КК на ч. 4 ст. 185 КК, а 13.02.2024 прокурором змінено кваліфікацію з ч. 4 ст. 185 КК на ч. 4 ст. 191 КК, оскільки аналіз зібраних матеріалів може вказувати на причетність до вказаного кримінального провадження службових осіб філії «Шосткинське лісове господарство» та відповідно здійснення ними розтрати лісоматеріалів указаного підприємства.
Оскільки 14 колод на причепі до трактору являються предметами кримінального правопорушення, мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Крім того, існує необхідність у виготовленні спилів з колод деревини, що перебувають на причепі, з метою подальшого призначення судової трасологічної експертизи, а зупинений транспорт є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки на ньому здійснювалося перевезення незаконно отриманої деревини, тому слідчий просив накласти на зазначене майно арешт.
Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання слідчому. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що слідчим не надано доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, не вказано, що належне ФОП ОСОБА_9 майно є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фату чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, також не обґрунтовано й існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що арешт майна є єдиним можливим засобом збереження колод деревини.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, власник майна ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_11 в судове засідання не з'явились, з клопотанням про відкладення судового розглдяу до апеляційного суду не зверталися, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у їх відсутність, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи прокурора ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).
Слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).
Тобто, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону, а також повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Здійснивши розгляд клопотання про арешт майна та задовольнивши його, слідча суддя суду першої інстанції дійшла цілком обґрунтованого висновку про відмову в арешті вилученого майна, оскільки останнє не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, внаслідок чого не має необхідності у його збереження як речового доказу, що в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, приписам кримінального процесуального закону та належним чином вмотивовано.
Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчою суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з'ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні.
В ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчою суддею дотримані в повному обсязі.
Так, з наданих матеріалів убачається, що слідчим СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024200490000163 від 08.02.2024 за ч. 4 ст. 191 КК за фактом того, що 07.02.2024 в лісовому масиві неподалік вул. Ясна Поляна в м. Шостка Сумської області поліцейськими був зупинений трактор МТЗ, н. з. НОМЕР_1 з причепом, н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 , який перевозив 14 колод дерев породи сосна без відповідних документів.
В ході огляду місця події 07.02.2024 у ОСОБА_9 був вилучений трактор МТЗ з причепом та 14 колод дерев породи сосна довжиною близько 5 м, до яких були прикріплені бирки UA ДАЛРУ: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 . Одна бирка була відсутня. Документів щодо походження зазначеної деревини, як і документів на право керування т/з ОСОБА_9 поліцейським не надав.
Допитаний як свідок головний лісничий філії «Шосткинське лісове господарство» ОСОБА_13 пояснив, що йому відомо про зупинку поліцейськими трактору МТЗ в кварталі, що перебуває в обслуговуванні зазначеної філії. 12 бирок, які перебувають на колодах деревини у причепі вказаного трактору належать філії та видавались майстру лісу ОСОБА_10 , але вже були реалізовані останнім. ОСОБА_9 не є працівником філії, трактор на балансі підприємства не перебуває.
Постановою слідчого СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_14 від 08.02.2024 вилучене в ході огляду місця події майно було визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки може підтверджувати відомості про встановлення факту здійснення протиправної діяльності та могло зберегти на собі сліди злочину.
Разом з тим, згідно наданих матеріалів убачається, що за наслідками проведеного огляду місця події 07.02.2024 вперше відомості до ЄРДР були внесені за ч. 1 ст. 246 КК, але в подальшому 12.02.2024 правова кваліфікація у кримінальному провадженні була змінена спочатку на ч. 4 ст. 185 КК, так як мало місце викрадення раніше зрізаної деревини Філії «Шосткинське лісове господарство», а потім прокурором 13.02.2024 - на ч. 4 ст. 191 КК, так як до вчинення кримінального правопорушення причетні службові особи Філії «Шосткинське лісове господарство» шляхом здійснення ними розтрати лісоматеріалів указаного підприємства.
Зокрема, на думку органу досудового розслідування та прокурора аналіз зібраних матеріалів, а саме: прямування т/з із деревиною з місця офіційної рубки кварталу 40 виділу 4, яке перебуває у користуванні Філії «Шосткинське лісове господарство» та відповідальним за яку є майстер лісу ОСОБА_10 , виявлення на вилученій деревині бирок, які видавались майстру лісу ОСОБА_10 і деревина, під які вже була реалізована раніше, невідповідність об'єму вилученої деревини закріпленим на ній биркам, відсутність документів на виявлену деревину, а також те, що деревина згідно бирок відпускалась різним суб'єктам господарювання Шосткинського району у 2023 році і об'єктивно бирки з цієї деревини і сама деревина не могла знаходитись у володіння ФОП ОСОБА_9 .
На день розгляду апеляційної скарги прокурора в суді апеляційної інстанції у кримінальному провадженні нікому жодного разу, починаючи з 08.02.2024, не вручалось повідомлення про підозру, а стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, зокрема, наявність заяви про вчинення злочину, документів, які б вказували на виявлення нестачі деревини у лісового господарства, що могло б свідчити про вчинення злочину, встановлення потерпілої особи, тому є недоведеним, що вилучене у ОСОБА_9 майно має доказове значення в цьому кримінальному провадженні.
Необхідно зауважити, що згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, а відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що арештоване майно відповідає критеріям речового доказу, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Тобто, речові докази - це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом'якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).
Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду - підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі. При передачі кримінального провадження від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, а також при передачі кримінального провадження з одного суду до іншого, речові докази передаються разом із справою.
Установлені слідством фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, яке розслідується в рамках кримінального провадження, не містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане вище майно безпосередньо стосується предмета розслідування кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що дає законні підстави для його арешту як речового доказу з метою його збереження.
Колегія суддів вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, не виправдовують втручання у права осіб, які володіють арештованим майном, та у їх інтереси з метою забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо об'єму (кількості), законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку не є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено не на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні не є виправданим, так як воно не здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та у відсутності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що можливо досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна.
Будь-яких доказів негативних наслідків від не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, прокурором до суду апеляційної інстанції не надано.
У сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідча суддя суду першої інстанції, відмовляючи у арешті майна, діяла у спосіб та в межах законодавства, а тому доводи апеляційної скарги прокурора з цього приводу є необґрунтованими.
Необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Оскаржувана ухвала слідчої судді є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.02.2024 про відмову в накладенні арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4