ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2024Справа № 910/10200/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Приватного підприємства "ВЕСТХІМ" (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, село Микитинці, вул. Юності, будинок 62А) про забезпечення доказів
Без виклику представників сторін
17.08.2024 в системі «Електронний суд» представником Приватного підприємства «ВЕСТХІМ» сформовано позовну заяву до фізичної особи-підприємця Савченко Євгена Олексійовича та до фізичної особи-підприємця Мартинюка Олексія Ігоровича про стягнення 17 385 414,70 грн.
Разом з позовом Приватним підприємством «ВЕСТХІМ» подано до суду заяву про забезпечення доказів.
Дослідивши заяву Приватного підприємства «ВЕСТХІМ» про забезпечення доказів, суд відзначає таке.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Частинами 3-4 статті 110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Як вбачається із прохальної частини заяви про забезпечення доказів представник просить:
1. Винести ухвалу про забезпечення доказів, визнати доказами у справі, а саме:
- сировинну колону атмосферної переробки нафти Т-101;
2.Визнати доказами у справі, а саме:
-Реєстратор цифровий багатоканальний МТМ-3E-160;
-Моторні дроселя, струм 130 Ампер;
-Сажездувні пристрої В101А/В;
-Базові блоки ББ5 інформаційно-вимірювальної системи «САДКО Ойл»;
-Розукомплектовані (частково чи повністю) щити і шафи, в яких залишено змонтоване обладнання (реле, пускачі, ключі, кнопки управління, світлосигнальна арматура);
-Вторинні блоки датчика - реле рівня середовищ ДРУС;
-Вторинні блоки датчика реле рівня РОС 102И;
-Конвекційна частина печі для нагріву сировини.
З огляду на викладену прохальну частину не вбачається спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази з урахуванням ч. 2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того в обґрунтування необхідності забезпечення доказів представник Приватного підприємства «ВЕСТХІМ» зазначив, що вважає за необхідне, для забезпечення повноти судового розгляду, враховуючи те, що засіб доказування може бути втрачений (перевезений в інше місце, відчужений та інше), та в подальшому, подання відповідних доказів стане утрудненим, є необхідність в забезпеченні доказів.
Забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Тобто забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Згідно приписів статті 110 Господарського процесуального кодексу України забезпечення доказів надає додаткову гарантію збереження доказів, а положення статті 111 вказаного Кодексу покладають на заінтересовану особу обов'язок обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
З аналізу вказаної норми вбачається, що обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.
Подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
Натомість, як вбачається із поданої заяви про забезпечення доказів, всупереч вищезазначеним приписам чинного законодавства, остання не містить обґрунтувань необхідності забезпечення конкретних доказів, не наведено обставин, на підставі яких заявник вважає, що конкретний засіб доказування, що передбачений чинним господарським процесуальним законодавством, може бути втрачений або його подання стане згодом неможливим або утрудненим, як і не зазначені та не надані докази на підтвердження можливості втрати конкретних письмових, речових чи електроних доказів чи неможливості їх подання згодом.
В частині переліку документів, що додаються до заяви, суд зазначає наступне.
Після викладеної прохальної частини у заяві про забезпечення доказів остання містить наступне формулювання: «Додатки:».
Поміж тим жодних додатків не вказано.
Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява Приватного підприємства «ВЕСТХІМ» про забезпечення доказів підлягає поверненню.
Керуючись ст. 110, 111, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства «ВЕСТХІМ» про забезпечення доказів - повернути заявнику.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 20.08.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України
Суддя Владислав ДЕМИДОВ