Справа № 127/26659/24
Провадження № 2-о/127/589/24
про залишення заяви без руху
19 серпня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна.
Зазначена заява не відповідає вимогам ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху, з метою усунення недоліків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
З наведеного вбачається, що саме хронічний, стійкий психічний розлад є підставою для визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внаслідок цього не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За змістом ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказано, що внаслідок діагностованого у ОСОБА_2 стану здоров'я вона не в змозі орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях, не усвідомлює наслідків своєї поведінки, не розмовляє, не може самостійно одягтись та вийти з дому, приготувати собі їжу, потребує постійного нагляду та турботи. Зазначає про те, що будучи інвалідом 2-ї групи за станом здоров'я ОСОБА_1 страждає психічним захворюванням, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, внаслідок чого потребує опіки.
При цьому заявником не надано доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 саме хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого остання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Докази, які б підтверджували звернення ОСОБА_2 до медичного закладу з приводу психічного захворювання, проходження нею медичного обстеження, встановлення відповідного діагнозу щодо психічного захворювання та отримання відповідного лікування, перебування на обліку особи у психіатричних лікувальних закладах тощо.
Слід зазначити, що обмеження особи у здатності самостійно обслуговувати себе та потреба у сторонній допомозі, не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу. Фізична хвороба є підставою для визнання особи інвалідом, надання такій особі постійного догляду, соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», але не є підставою для визнання фізичної особи недієздатною.
Суд звертає увагу, що такими доказами можуть бути виписки з історії хвороби, довідки про стан здоров'я, видані лікувально-профілактичними закладами, показання свідків, які підтверджують вчинення особою дій, що не властиві психічно здоровій людині, та інше. Кожна із обставин, якими заявники мотивують свої вимоги, має бути підтверджена наявними доказами (ст. 83, ч.5 ст.177 ЦПК України).
Таким чином, в порушення зазначених вище вимог процесуального законодавства, заявником у заяві про визнання фізичної особи недієздатною не викладено обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або)керувати ними та не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Окремо слід зауважити, що заявник ставить вимогу про призначення його опікуном відносно повнолітньої особи, при цьому не надає до заяви усіх необхідних документів, визначених вимогами п. 3 діючих Правил опіки та піклування, на підтвердження можливості бути опікуном.
Також, пункт перший прохальної частини поданої ОСОБА_1 заяви за змістом є нечітким у побудові речення, з якого не зрозуміло, що саме просить заявник, як-то визнати особу недієздатною з встановленням над нею опіки та призначення опікуна, або ж встановити факт родинних відносин між заявником та матір'ю. Заявнику слід визначитись та конкретизувати зміст заявлених вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху, а заявникові надати строк для усунення вказаних вище недоліків.
Наразі, слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху, а заявникові надати строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 297 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення опікуна - залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя