Провадження № 11-кп/803/2207/24 Справа № 184/2418/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12023041360000271 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Орджонікідзе (Покров) Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки, -
Згідно вироку суду першої інстанції, 11 липня 2023 року близько 22 години ОСОБА_8 знаходився біля магазину "Тоbасо & Вееr market" по АДРЕСА_2 разом зі своїми знайомими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та раніше не знайомими йому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
В цей же день та час, ОСОБА_8 , знаходячись там же, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_11 , від чого останній впав на асфальтне покриття біля магазину "Тоbасо & Вееr market". Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс декілька (не менше п'яти) ударів взутими ногами в область обличчя ОСОБА_11 .
Своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді - травми ока: контузії важкого ступеня правого ока, субкон'юктивального розриву склери з випадінням оболонок, тотальної гіфеми, гемофтальльму, відшарування сітківки правого ока, забитої рани нижньої повіки правого ока, забитої рани в області зовнішнього кута правого ока, які призвели до втрати працездатності не менш ніж одну третину.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку відносно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим і невмотивованим. Звертає увагу, що ОСОБА_8 бажання виправити ситуацію під час досудового розгляду не виявив, не сприяв розкриттю злочину, а шкоду відшкодував тільки під час судового провадження. Наголошує, що суд залишив поза увагою тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину, спосіб вчинення, а також тяжкість наслідків, що настали внаслідок його злочинних дій. Просить суд ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, доводи обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання з наступних підстав.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 та призначивши покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Так, судом належним чином не враховано того факту, що ОСОБА_8 , скоїв кримінальне правопорушення, яке на підставі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи.
Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд першої інстанції має належним чином досліджувати й оцінювати всі обставини, які мають значення для справи та застосовувати вказані вимоги закону лише в тому разі, коли для його застосування є умови й підстави, про що у судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Звільняючи ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, суд першої інстанції, не навів належного обгрунтування такого висновку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості скоєного злочину і особі обвинуваченого та не буде сприяти його виправленню й попередженню скоєння нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів бере до уваги вимоги ст.ст. 50, 65 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання колегія суддів бере до уваги конкретні обставини вчиненого, ступінь тяжкості скоєного злочину, який на підставі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_8 працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває.
Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та наявність на утриманні малолітньої дитини.
Верховний Суд у своїх рішеннях (ЄУН справ 199/6365/19, 643/13256/17, 166/1065/18) неодноразово зазначав про те, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише із застосуванням покарання у виді позбавлення волі.
Разом з цим, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, судова колегія вважає можливим при призначенні ОСОБА_8 покарання застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
З обліком викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного ОСОБА_8 покарання з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційних скарг до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді