Провадження № 11-кп/803/2349/24 Справа № 207/3224/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіального органами поліції та підтримання державного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021040000000270 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.3 ст.28, ч.1 ст.204 Кримінального кодексу України (далі- КК),-
Оскаржуваною ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12021040000000270 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 199, ч.2 ст.28, ч.1 ст.204 КК, повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021040000000270 відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки містить усі відомості про обвинуваченого, встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення.
Посилається на те, що суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокурору, належним чином не дав оцінку тому факту, що обвинувачений ОСОБА_7 дійсно 10.05.2019 змінював прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », однак вже після зміни прізвища, а саме 31.03.2021 саме ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК, тобто з часу повідомлення про підозру ОСОБА_7 до дати складання та затвердження обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_7 своє прізвище не змінював, а тому твердження про те, що всі матеріали зібрані під час досудового розслідування за участю « ОСОБА_9 » та не зазначення цього в обвинувальному акті не є підставою для його повернення, оскільки ці відомості наявні в матеріалах кримінального провадження, які будуть досліджуватися під час розгляду справи по суті.
Крім того, під час проведення підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_7 суду надавався паспорт для встановлення його особистості, в якому містяться відомості щодо його анкетних даних, які судом встановлені, а тому безумовно відсутнє порушення права обвинуваченого на захист, обвинувачення викладене конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння.
Зазначає, що оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення.
Також, згідно ст. 291 КПК не є підставою для повернення обвинувального акту «не коректне» зазначення даних про захисника обвинуваченого, а саме ім'я « ОСОБА_11 » замість « ОСОБА_11 », що є технічною помилкою. В обвинувальному акті слідчим дійсно допущено технічну помилку щодо зазначення ім'я захисника обвинуваченого, втім вимоги ст. 291 КПК взагалі не передбачають внесення цих відомостей у обвинувальний акт, а зазначаються лише для зручності суду, для можливості виклику до суду всіх сторін у кримінальному провадженні.
Окрім цього, обвинувальний акт містить відомості, що ОСОБА_7 є уродженцем м. Дніпро, який має вищу освіту та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак, як було встановлено під час проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_7 насправді є уродженцем м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, це не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вказаний недолік можливо усунути під час проведення судового розгляду шляхом зміни обвинувачення в суді відповідно ст. 338 КПК.
Також прокурор зазначає, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, якщо обвинувальний акт містить відомості, що «витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення експертиз відсутні», оскільки експертизи, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування були проведені в основному кримінальному провадженні №12018040000000174, та з метою уникнення задвоювання стягнення витрат на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні №12021040000000270, яке 31.03.2021 виділено у відношенні ОСОБА_7 , ці відомості не зазначаються.
Відповідно до ч.4 ст.291 КПК до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування. Пункт 20 в реєстрі містить відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 31.05.2021, що є технічною помилкою слідчого, оскільки дійсно повідомлення про підозру складено та вручено останньому 31.03.2021. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акту прокурору. Неповнота та неточність реєстру матеріалів досудового розслідування судом можуть бути усунені під час судового розгляду обвинувального акту.
Згідно ч.1 ст. 291 КПК обвинувальний акт було складено та підписано «старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 », а вже в реєстрі досудового розслідування під час складання та підписання цього документу слідчим зазначена повна назва відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області, а саме «старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 ». Зазначення відомостей щодо звання слідчого «капітана» чи «майора» взагалі не передбачені вимогами ст. 291 КПК, тому вказаний факт не є підставою для повернення обвинувального акту.
Таким чином, на думку прокурора, відсутні будь-які сумніви в тому, що висунуте прокурором обвинувачення стосується саме ОСОБА_7 , а допущена слідчим в одному місці технічна описка не впливає на суть пред'явленого обвинувачення та не є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Посилання суду на наявність в обвинувальному акті технічних помилок щодо анкетних даних обвинуваченого, не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
З огляду на викладене прокурор просить ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 22.05.2024 скасувати і направити обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст. 199, ч.3 ст.28, ч.1 ст.204 КК на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів поданої нею апеляційної скарги, яка наполягав на її задоволенні у повному обсязі, просила скасувати рішення місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Між тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.
В обґрунтування свого рішення про невідповідність обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021040000000270 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.3 ст. 199, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 204 КК вимогам ст.291 КПК та необхідність його повернення прокурору, суд першої інстанції послався клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурора, де захисником зазначено про те, що обвинувальний акт не містить відомостей, що обвинувачений ОСОБА_7 10.05.2019 змінював прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », а всі матеріали зібрані в ході досудового розслідування за участю ОСОБА_9 ; обвинувальний акт містить відомості, що ОСОБА_7 є уродженцем м. Дніпро, який має вищу освіту та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак останній насправді є уродженцем м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, не має вищої освіти та з 28.08.2009 року не зареєстрований за вказаною адресою; відомості про захисника обвинуваченого вказані некоректно, а саме вказано ім'я « ОСОБА_11 » замість вірного « ОСОБА_11 », також не вірно зазначено дату видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; обвинувальний акт містить відомості, що витрати, пов'язанні із залученням експертів для проведення експертиз відсутні, хоча реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості про проведення по даному кримінальному провадженню трьох експертиз; обвинувальний акт було складено та підписано старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_12 , а вже реєстр матеріалів досудового розслідування - старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_12 ; реєстр матеріалів досудового розслідування містить суперечливі дані, а саме: п.20 Повідомлення про підозру ОСОБА_7 31.05.2023, при тому, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 мало місце 31.03.2021 за ч.3 ст.199, ч.1 ст.204 КК; реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості, що відкриття матеріалів сторонам для ознайомлення в порядку ст.290 КПК було проведено 28.09.2023, при тому, що обвинувальний акт та реєстр було вручено 29.06.2023; реєстр матеріалів не містить відомостей про заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема таких, як затримання ОСОБА_7 .
Отже, на думку місцевого суду, орган досудового слідства не виклав обвинувачення та його формулювання настільки конкретно, в тому числі із зазначенням анкетних відомостей обвинуваченого, відеозображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право обвинуваченого ОСОБА_7 на захист.
Однак апеляційний суд не може погодитися з наведеними в ухвалі суду першої інстанції доводами виходячи з наступного.
Як зазначено у п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт має містити відомості, зазначені у ч.2 ст.291 КПК.
Зокрема, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч.2 ст.291 КПК.
Виходячи з завдань підготовчого судового засідання, на цій стадії встановлюється лише відповідність форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено ст.291 КПК, при тому, що оцінка викладених в обвинувальному акті обставин і їх відповідність формулі кваліфікації, відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження.
З цього приводу Верховним Судом України у постанові № 5-328кс16 від 24.11.2016 викладено відповідний правовий висновок.
У пунктах 2 та 3 мотивувальної частини свого рішення Суд зазначив, що за змістом положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021040000000270 від 31.03.2021 у ньому містяться усі відомості щодо формулювання обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 199, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 204 КК, із зазначенням події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), форми вини, мотивів і мети вчинення злочину, а також правової кваліфікації дій обвинуваченого.
Отже, на переконання апеляційного суду, наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Крім того, у пункті 7 своєї постанови №5-328кс16 від 24.11.2016 Верховний Суд України виклав наступну правову позицію щодо питання, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.
Суд врахував, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Суд звернув увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У свою чергу ККС ВС у своїй постанові від 29 листопада 2018 року (справа №662/693/16-к, провадження № 51-5773км18) з цього питання зазначив, що відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.42 КПК обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно з п.3 ч.2 ст.283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку, як це передбачено ст.293 КПК. Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж.
Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акту (ч.2 ст.347 КПК), а суд роз'яснює суть обвинувачення і з'ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч.1 ст. 348 КПК).
Таким чином, як зазначено Судом, на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року (справа № 753/25892/21, провадження № 51-3076 кмо 23).
Отже, на переконання колегії суддів, наведені в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст. 199, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 204 КК, фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
При цьому під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував, що у цьому кримінальному провадженні саме йому було повідомлено про підозру та висунуто обвинувачення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК, є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021040000000270 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.3 ст. 199, ч.3 ст. 28, ч.1 ст.204 КК підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з поверненням обвинувального акту до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-315 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 412 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіального органами поліції та підтримання державного обвинувачення Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021040000000270 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.3 ст. 199, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 204 КК - скасувати та повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-315 КПК.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4