Провадження № 11-кп/803/2405/24 Справа № 192/941/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року про відмову у задоволені подання начальника Державної установи "Солонянська виправна колонія (№ 21)" Олександра Пустовіт про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , -
30 квітня 2024 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у задоволенні подання начальника Державної установи "Солонянська виправна колонія (№ 21)" відмовлено.
В апеляційній скарзі засуджений порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, просить застосувати до нього вимоги ст. 81 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання умовно-достроково.
Зазначає, що зобов'язується не порушувати закон України та підтримувати ЗСУ.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого та просив залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
На думку колегії суддів зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст.81 КК та роз'ясненнями, які містяться у п.2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому положеннями частини першої та третьої статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі- КВК), передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як зазначено у роз'ясненнях, що містяться у п.17 вищевказаної Постанови ПВСУ, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні поділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання…Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину…додержання ним вимог режиму.
За матеріалами справи засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2023 за ч.2 ст. 185 КК, із застосуванням вимог ч.4 ст. 70 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці.
Початок строку відбування покарання - 31.01.2022, кінець строку - 31.05.2025.
Мотивуючи своє рішення та відмовляючи в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання місцевий суд, посилаючись на положення ст.81 КК, зазначив, що засуджений в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 02 лютого 2022.
У ДУ "Солонянська виправна колонія № 21" знаходиться з 25 серпня 2022, на час розгляду справи у суді першої інстанції відбув 2/3 строку покарання, працевлаштований комірником на виробництві.
Згідно довідки про заохочення та стягнення має чотири заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці. Стягнень не має.
Як зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, перше заохочення отримав лише через один рік та п'ять місяців від початку його відбування, а після прибуття до СВК № 21 отримав заохочення лише через одинадцять місяців після прибуття, що свідчить про те, що засуджений лише стає на шлях виправлення. Крім того суд першої інстанції вказав, що згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 має середній рівень такого ризику, що також свідчить про те, що він лише стає на шлях виправлення, що є недостатнім для висновку про необхідність дострокового звільнення.
Апеляційний суд зазначає, що сумлінною поведінка у засудженого повинна бути весь час відбування покарання. Проте враховуючи отримання засудженим ОСОБА_7 заохочень у вигляді подяк 20.07.2023, 19.10.2023, 16.01.2024 та 11.04.2024 (а.с.7), тобто майже через півтора роки з початку відбування останнім покарання, а також середнього ступеню ризику вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення (а.с.8), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що працевлаштування засудженого, дотримання ним порядку і режиму утримання, отримання чотирьох заохочень фактично лише протягом останнього року - свідчить про те, що засуджений лише стає на шлях виправлення, проте його поведінка не є бездоганною.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги й те, що в минулому ОСОБА_7 був неодноразово судимий та до нього двічі, а саме 30.01.2013 та 28.08.2018 застосовувалися заохочувальні заходи у вигляді умовно-дострокового звільнення на невідбутий строк покарання, але це не призвело до його позитивних змін у посткримінальній поведінці та який продовжив вчиняти умисні користі злочини.
Отже доводи апеляційної скарги засудженого про те, що він зобов'язується у подальшому не порушувати закон України та всіляко підтримувати ЗСУ, є неспроможними.
Тому суд правильно виснував, що ОСОБА_7 лише стає на шлях виправлення, його поведінка має позитивну динаміку, проте вказаного не достатньо для умовно-дострокового звільнення засудженого.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність на даний час правових підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, оскільки вони є належним чином мотивованими та ґрунтуються на сукупності досліджених доказів у справі. А обставини, наведені в апеляційній скарзі засудженого, були взяті до уваги судом першої інстанції та надано їм належної оцінки.
На переконання апеляційного суду, висновки місцевого суду підтверджуються відомостями, що є наявними в матеріалах провадження, а тому не можуть спростовуються апеляційними доводами засудженого, які містять їх суб'єктивні твердження щодо можливості застосування до ОСОБА_7 норм ст. 81 КК, а також щодо його незгоди з оскаржуваною ухвалою.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга засудженого є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 202 року є законною, мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року про відмову в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4