Провадження № 11-кп/803/2201/24 Справа № 205/736/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про закриття апеляційного провадження
12 серпня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу,-
Оскаржуваною ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2024 року задоволено клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та змінено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком до 24 липня 2024 року, включно. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч.5 ст.195 КПК України, а саме: прибувати до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за першою вимогою; не залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 18 до 10 години, окрім випадків необхідності отримання ОСОБА_9 невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров'я перебування ОСОБА_9 у житлі; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу суду; здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Цим же рішенням суду відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу.
На вказане судове рішення обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з незаконністю, необґрунтованістю та невмотивованістю.
Звертає увагу, що суд першої інстанції не надав йому копію рішення суду від 29.05.2024 року, тим самим порушив його право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, передбачене п.п.3,14,17 ст.7 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, вислухавши думку захисника ОСОБА_8 , який зазначив, що у даному випадку рішення місцевого суду не підлягає апеляційному оскарженню, а тому залишив вирішення долі апеляційної скарги обвинуваченого на розсуд апеляційного суду, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Загальними положеннями ч.ч.1,2 ст.392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
-вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодекс;
-ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
-інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Разом з цим підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом, ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Отже діючими положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено право учасників судового провадження на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 1 п. 8 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межи доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
У своєму правовому висновку, викладеному у Постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Таким чином, зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 убачається, що ним подана апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, про що вірно зазначено судом першої інстанції у судовому рішенні.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа № 126/2186/17, провадження № 51-7299км18), згідно яких, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не може бути предметом розгляду апеляційним судом, а тому апеляційне провадження слід закрити.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 9, ч.4 ст.392 КПК, колегія суддів,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу - закрити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2024 року - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4