Єдиний унікальний номер 722/595/24
Номер провадження 2/722/231/24
12 серпня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря судового засідання Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_2 нарахованих на суму боргу трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 20165,37 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розписки від 16.04.2019 року відповідачка отримала від позивача грошову суму у розмірі 40000 грн., із кінцевим строком повернення до 31.12.2019 року. До теперішнього часу відповідачка грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим позивач звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області, який рішенням від 28.07.2021 року задовольнив вимоги позивача та стягнув з відповідачки суму боргу 45 199,17 грн., у тому числі: основний борг - 40000 грн., 3% річних - 1499,17 грн. та інфляційні витрати - 3700 грн. Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. Однак, відповідачкою досі не було здійснено фактичне виконання рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28.07.2021 року. Сума боргу станом на дату подання цього позову лишилася непогашеною.
Враховуючи наведене, просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача 3% річних у розмірі 3501,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 16664 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою від 29.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження, запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідачка будучи належним чином та завчасно повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася та не повідомила про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за її відсутності суду не подала, а також не подала відзив на позов.
Згідно ч.8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В порядку ч.2 ст.247ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії розписки від 16.04.2019 року, яка написана ОСОБА_2 вбачається, що вона позичила 40000 грн. у ОСОБА_1 та зобов'язалася їх віддати до 31.12.2019 року.
Відповідно до копії рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28.07.2021 року, справа №722/547/21, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 16.04.2019 року у розмірі 45199 (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 17 коп.
Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.82 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч.2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
Норми ст.625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року по справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 не було здійснено фактичне виконання рішення Сокирянського районного суду від 28.07.2021 року.
Відповідно до розрахунку позивача прострочення грошового зобов'язання станом на 01.03.2024 року, становить 1065 днів за період з 01.04.2021 року до 01.03.2024 року 3 % річних - 3501,37 грн. та інфляційне збільшення боргу за даний період становить - 16664 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не спростував наданий розрахунок представником позивача.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом- ч.6 ст.81 ЦПК України.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 3% річних у розмірі 3501,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16664 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 599, 611, 625 ЦК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 3501 (три тисячі п'ятсот одна) грн. 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 16664 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя