Справа № 726/3007/23
Провадження №2/726/50/24
Категорія 67
19.08.2024 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., ри секретарі судового засідання Осипчук Ю.М., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ( ОСОБА_2 , її представника адвоката Пужняк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ( ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини, посилаючись на наступне.
Під час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з відповідачем. Відповідач перешкоджає позивачу спілкуватись з дітьми та приймати участь у вихованні дітей, незважаючи на відсутність заборгованості по сплаті аліментів та систематичне піклування про дітей з боку батька у вигляді різних подарунків, оплати за навчання тощо. Стверждує, що неодноразово намагався поговорити з колишньою дружиною щодо вихованням ним дітей та його участь у житті дітей. Домовленості досягнуті не були, відповідач вчиняє перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.
Виходячи з викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
11.01.2024 р. ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці відкрито спрощене провадження у справі та призначено засідання у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд задовольнити частково позовні вимоги позивача, зважаючи на відзив на позов, в якому зазначила, що обставини, викладені в позові не відповідають дійсності.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому та просив задовольнити позовні вимоги, взявши до уваги пояснення, що зазначені у відповіді на відзив.
Третя особа в судове засідання свого представника не направила. Повідомлялись належним чином.
22.07.2024 року виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування скерував електронною поштою до суду рішення Виконавчого комітету ЧМР щодо визначення участі у вихованні дітей і встановлення порядку побачення гр. ОСОБА_1 із малолітніми ОСОБА_3 , 2012 р.н. та ОСОБА_4 , 2015 р.н.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового провадження прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що у сторін є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.01.2013 р. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 04.12.2015 р.
Відповідно до рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.09.2021 р. шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідно до відомостей, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора ТОВ «ТОРГІОН» та згідно характеристики з місця роботи характеризується позитивно.
Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» підтверджується факт відсутності незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_1 станом на 06.12.2023 р.
Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11.01.2013 р. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 04.12.2015 р. Після розірвання шлюбу діти проживають разом з відповідачем ОСОБА_2 .
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч.ч1,2,3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення . Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитині законом і іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, етично, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.
Враховуючи все вищенаведене, суд знаходить, що при вирішенні даного спору слід першочергово виходити з інтересів самої дитини, та вже після цього враховувати права та обов'язки батьків щодо своїх дітей.
При цьому позиція суду обмежується, в тому числі, ч.2 ст.264 ЦПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Так, діти сторін постійно проживають з відповідачем, позивач заявляє вимогу про встановлення йому для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми побачень у виді: систематичні побачення батька і дітей кожні другі та четверті вихідні місяця: год. 00 хв. суботи по 19.00 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання чи перебування батька, ночівлею у батька, з можливістю виїзду за межі Чернівецької області.
У разі неможливості забезпечити побачення з батьком у визначений чи об?єктивних поважних причин, таке побачення переноситься на наступні вихідні і має
тривати протягом зазначеного вище часу; -періодичні побачення батька та дітей у державні святкові та вихідні дні з 13год. 00 хв. до 19 год.00 хв. за місцем проживання чи перебування батька з можливістю виїзду за межі області; - побачення кожні дні народження дітей, а саме 18 грудня кожного року для побачення з ОСОБА_5 та 03 грудня кожного року для побачення з ОСОБА_6 (наступні дні після дня народження дітей) з 10:00 год до 19:00 год за місцем проживання чи перебування батька, з можливістю виїзду за межі Чернівецької області; - спільний відпочинок дітей з батьком та оздоровлення кожного року загальним строком на 30 календарних днів, за місцем проживання чи перебування батька, ночівлею у батька, з можливістю виїзду за межі Чернівецької області; - побачення під час шкільних осінніх, весняних та зимових канікул дітей з 10 год. 00 хв. четверга до 19 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання чи перебування батька, ночівлею у батька, з можливістю виїзду за межі Чернівецької області; - вільне відвідування дитячих та освітніх, лікувальних закладів по місцю перебування та навчання дітей, відкритих виховних заходів, які проводитимуться для батьків; - необмежене спілкування батька з дітьми особисто через телефонний, поштовий, електронний та інший засіб зв'язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дітьми; - батько має право забирати дітей у встановлені для побачень періоди, дні та години та спілкуватися з ним особисто, без присутності матері, інших родичів по материнській лінії або, будь-яких третіх осіб з боку матері.
Вказана вимога фактично означає, що позивач просить суд про визначення місця проживання дитини з ним - фактично половину кожного місяця. Це, у свою чергу, призведе до вимушеної необхідності дітям повністю змінити свій спосіб життя та зв'язки виключно для забезпечення участі у вихованні батьком - позивачем, який проживає окремо.
На переконання суду, така подія буде вкрай несприятливою для дітей, які постійно проживають з мамою - відповідачем.
Така позиція суду кореспондує з позицією Верховного Суду, визначеній в постанові від 11.12.2019р. по справі №463/6859/18, згідно якої вкрай несприятливим наслідком для дитини буде вимушена необхідність повністю змінити свій спосіб життя та зв'язки виключно для забезпечення участі у вихованні одним із батьків (який проживає окремо).
При цьому суд позбавлений можливості з'ясувати дійсну прихильність дітей до одного з батьків, тому, на думку суду, слід керуватись саме рішенням органу опіки і піклування, в якому орган, який перевірив умови проживання дитини у батьків, та схильність дитини до батьків та до проживання з ними, висловив свою думку щодо необхідності встановлення побачень для позивача, а саме: кожна субота місяця з 10:00 по 17:00 год; побачення кожні дні народження дітей, 18 грудня та 03 грудня кожного року з 10:00 по 12:00 за місцем проживання дітей;
- спільний відпочинок дітей з батьком та оздоровлення кожного року тривалістю 10 календарних днів за місцем перебування чи проживання батька без ночівлі з 10:00 до 18:00; - всі інші дні та спілкування через телефонний, поштовий, електронний засоби зв?язку - за домовленістю між батьками.
З врахуванням позовних вимог суд встановлює позивачу побачення в межах заявлених вимог - тобто: кожна субота місяця з 10:00 по 17:00 год.; побачення кожні дні народження дітей, 18 грудня та 03 грудня кожного року з 10:00 по 12:00 за місцем проживання дітей;
- спільний відпочинок дітей з батьком та оздоровлення кожного року тривалістю 10 календарних днів за місцем перебування чи проживання батька без ночівлі з 10:00 до 18:00; - всі інші дні та спілкування через телефонний, поштовий, електронний засоби зв?язку - за домовленістю між батьками.
На думку суду на даному етапі саме така періодичність зустрічей позивача, як батька дітей, з дітьми буде найбільш відповідати інтересам усіх сторін, оскільки батькові буде забезпечено право на регулярну безпосередню учать у вихованні дітей та спілкуванні з ними. З іншого боку саме така періодичність, на думку суду, буде мати найменший негативний вплив на дітей, оскільки діти не будуть вимушені змінювати спосіб життя та зв'язки.
При цьому суд звертає увагу позивача, що у випадку позитивного впливу таких зустрічей на дітей, позивач має право звернутись до суду з вимогами про збільшення його участі у вихованні дітей.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,4,5,12,13,19, 23,76,81, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Чернівецької міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні та визначення способів участі у вихованні дитини- задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи:
- кожна субота місяця з 10:00 по 17:00 год;
- побачення кожні дні народження дітей, 18 грудня та 03 грудня кожного року з 10:00 по 12:00 за місцем проживання дітей;
- спільний відпочинок дітей з батьком та оздоровлення кожного року тривалістю 10 календарних днів за місцем перебування чи проживання батька без ночівлі з 10:00 до 18:00;
- всі інші дні та спілкування через телефонний, поштовий, електронний засоби зв'язку - за домовленістю між батьками.
В іншій частині позовних вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Л. В. Байцар