Справа № 686/23151/15-к
Провадження № 1-кс/686/6839/24
16 серпня 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого ВРЗ ЗС СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 , про примусове відібрання біологічних зразків, у кримінальному провадженні № 12014240010005254 від 22.10.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.5 ст.186, ч.1 ст.366 КК України,
встановив:
14.08.2024 року старший слідчий ВРЗ ЗС СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на здійснення примусового відбирання біологічних зразків (клітин епітелію ротової порожнини) у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання слідчий, окрім викладу змісту повідомленої 23.07.2024 р. ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.186 КК України, зазначив, що «відповідно до ч.4 ст.4, ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» в Україні проводяться обов'язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація: осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації здійснюється: в осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженими особами, у порядку та на умовах, визначених законодавством, за рахунок коштів державного бюджету.
У зв'язку з підозрою у вчиненні гр. ОСОБА_5 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.186 КК України, та необхідністю проведення експертизи, виникла необхідність отримання від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а саме: зразків букального епітелію (клітини епітелію ротової порожнини) та надання їх експерту.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Частиною 3 ст.245 КПК України передбачено, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
23 липня 2024 винесено постанову про відібрання біологічних зразків для експертного дослідження, проте, відібрати їх у ОСОБА_5 не виявилось можливим, у зв'язку із тим, що останній в письмовій формі відмовився їх надавати.
У зв'язку із викладеним, виникла необхідність у примусовому відібранні біологічних зразків у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Слідчий у клопотанні просить винести ухвалу про примусове відібрання біологічних зразків букального епітелію (клітини епітелію ротової порожнини) у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого експертного дослідження.»
Слідчий ОСОБА_3 , який клопотав про розгляд справи без його участі, з підтриманням викладених у клопотанні вимог, а також підозрюваний ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, що, відповідно до ч.3 ст.245, ч.4 ст.163 КПК України, не є перешкодою для розгляду поданого слідчим клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.245 КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи, вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Згідно зі ст.160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Відповідно до ст.131 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч.3). Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч.4). Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5).
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12014240010005254 від 22.10.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.5 ст.186, ч.1 ст.366 КК України.
В рамках означеного кримінального провадження, ОСОБА_5 дійсно 23.07.2024 р. було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України.
Без зазначення будь-яких обставин, які б мали значення для кримінального провадження та для з'ясування яких вбачалась би потреба у проведенні експертизи, слідчий у клопотанні вказує про необхідність у відібранні у підозрюваного біологічних зразків, які, за твердженням слідчого, в подальшому будуть використовуватись для призначення та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Посилається й слідчий на те, що 23.07.2024 р. було винесено постанову про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 , який ці зразки надавати відмовився. Разом з тим, до свого клопотання слідчим не було долучено ні копії постанови про призначення вказаного експертного дослідження, ні постанови прокурора про отримання у особи біологічних зразків для експертизи, ні документів, які б підтверджувати факт ознайомлення з означеними постановами підозрюваного та факт відмови останнього надати біологічні зразки, які б були необхідні для проведення експертного дослідження.
У своєму клопотанні слідчий, мотивуючи необхідність примусового відібрання біологічних зразків у підозрюваного, окрім іншого, посилається на вимоги ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», зазначаючи про необхідність здійснення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації особи, якій повідомлено про підозру. Однак, порядок здійснення такої державної реєстрації затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 р. № 978 затверджено Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини, пунктом 4 якого встановлено, що відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у разі, коли результати експертизи (дослідження) можуть бути використані для забезпечення завдань кримінального провадження, здійснюється згідно із статтею 242 Кримінального процесуального кодексу України. Окрім того, п.5 вказаного Порядку визначено, що у разі коли особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, затримано або до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб здійснюється під час прибуття таких осіб до ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора уповноваженими особами цих установ.
Наведене свідчить, що в даному випадку передумовою для звернення до слідчого судді з клопотанням про примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваного є постанова слідчого або прокурора про призначення у кримінальному провадженні відповідної експертизи. Водночас, слідчим в обґрунтування клопотання не надано доказів того, що у кримінальному провадженні призначено відповідну експертизу, об'єктом дослідження якої мали б бути біологічні зразки підозрюваного ОСОБА_5 . Так, до клопотання слідчим долучено: витяг з ЄРДР; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, датоване 22.07.2024 р.; заява захисника ОСОБА_6 від 07.08.2024 р. (в якій йдеться про відсутність будь-яких законних підстав для відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 ); документи, підтверджуючі наявність повноважень у захисника ОСОБА_6 (ордер та свідоцтво), інших документів, якими б слідчий міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Слідчим жодним чином не доведено, неможливість іншими способами довести обставини (не вказані слідчим), які передбачається довести за допомогою біологічних зразків підозрюваного ОСОБА_5 (ч.6 ст.163 КПК України), тобто, що вичерпано всі можливості доведення причетності вказаної особи до вчиненого кримінального правопорушення.
Із матеріалів доданих до клопотання, вбачається, що у клопотанні немає підтверджуючих аргументів щодо необхідності отримання біологічних зразків підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки необхідність відібрання зазначених зразків обґрунтовується лише ймовірною можливістю їх використання в подальшому для проведення відповідного експертного дослідження. Представником органу досудового розслідування не надано доказів про призначення експертизи, предметом дослідження якої буде саме біологічний матеріал підозрюваного. Зазначене не відповідає приписам ч.1 ст.245 КПК України, яка визначає, що передумовою відбирання біологічних зразків у особи є призначення експертизи та необхідність отримання біологічних зразків для її проведення.
Окрім того, з матеріалів поданого слідчим клопотання взагалі не вбачається необхідність, у рамках кримінального провадження № 12014240010005254, проведення будь-якого експертного дослідження для підтвердження факту можливої причетності ОСОБА_5 саме до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.186 КК України. Слідчий суддя також звертає увагу й на ту обставину, що додаткові відомості (зокрема, щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення), які, ймовірно, планує здобути сторона обвинувачення, неможливо встановити шляхом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, з огляду на обставини того кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .
Тобто, на думку слідчого судді, в даному конкретному випадку потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права ОСОБА_5 , оскільки не доведено, що для досягнення мети кримінального провадження є необхідність у проведенні вищеозначеного експертного дослідження, шляхом проведення якого й не може бути виконане завдання кримінального провадження, визначене ст.2 КПК України.
Зокрема, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «X та У проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право. У правових висновках ЄСПЛ у справах «Яллох проти Німеччини» (рішення від 11.07.2006 року), «Функе проти Франції» (рішення від 25.02.1993 року), «Джей.Бі. проти Швейцарії» (рішення від 03.05.2001 року) зазначалось про недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14.04.2020 року (скарга № 75229/10), втручання у право на повагу до приватного життя заявника, шляхом відібрання зразка ДНК, не відповідає вимогам закону та становить порушення ст.8 Конвенції.
Враховуючи викладене, а також те, що слідчий у своєму клопотанні не довів достатніх підстав вважати, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 , про який ідеться в клопотанні слідчого; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, щодо забезпечення швидкого, повного, неупередженого розслідування та встановлення обставин, з тих, що відповідно до ст.91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні; відомості, які будуть отриманні за результатами дослідження біологічних зразків підозрюваного, можуть бути використані як докази, та неможливість іншими способами встановити та довести обставини, які передбачається з'ясувати за допомогою примусового відібрання біологічних зразків (клітин епітелію ротової порожнини ОСОБА_5 ), які не є необхідними для проведення відповідного експертного дослідження, тому, подане слідчим клопотання, яке не є обґрунтованим, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 163, 241, 245, 309, 372 КПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання старшого слідчого ВРЗ ЗС СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 про примусове відібрання у підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічних зразків, у кримінальному провадженні № 12014240010005254, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя