Справа № 461/6704/24
Провадження № 1-кс/461/5006/24
16.08.2024 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
15.08.2024 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання ОСОБА_3 , в якому просить скасувати арешт на автобус марки «Setra», р.н. НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні, внесеному 21.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000000750.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що вказаний автобус не підлягає спеціальній конфіскації, а всі необхідні слідчі дії по огляду транспортного засобу експертом в ході проведення судових інженерно-транспортних експертиз у вказаному кримінальному провадженні проведені. Зазначає, що заборона користування автобусом обмежує його можливості та потреби.
До судового засідання слідчим ОСОБА_4 подано до суду заяву, в якій зазначив, що проти скасування арешту на автобус в частині користування не заперечує, оскільки всі необхідні дослідження із транспортним засобом проведені, висновки судових інженерно-транспортних експертиз долучені до матеріалів кримінального провадження. Окрім цього, просить розглядати клопотання без його участі.
Власник майна ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просить розглядати клопотання без його участі.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 21.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000000750, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
24.07.2024 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова винесено ухвалу у справі №461/6167/24, провадження №1-кс/461/4494/24, якою накладено арешт, шляхом встановлення заборони користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автобусом марки «Setra», р.н. НОМЕР_1 , який вилучено в ході огляду місця події, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту було те, що вказаний транспортний засіб є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому з метою його збереження, недопущення втрати чи зміни підлягає арешту.
Крім цього, слідчим суддею встановлено, що в даному кримінальному провадженні з автобусом марки «Setra», р.н. НОМЕР_1 , проведені всі необхідні дослідження, а висновки судових інженерно-транспортних експертиз долучені до матеріалів кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
В силу ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для його власника (володільця), розумність та співрозмірність обмеження права власності (володіння) завданням кримінального провадження, те, що арешт майна може бути накладений як з позбавленням права користування, так і без такого, слідчий суддя, відповідно положень п.5 ч.2 ст.173, ч.4 ст.173 КПК України, вбачає підстави для задоволення клопотання, а саме: скасування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в частині позбавлення права на користування вищезазначеним автомобілем, та вважає за можливе повернути його власнику чи належному користувачу.
Слідчий суддя зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23 січня 2024 року (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна..
Керуючись ст.ст.100, 170, 171, 173, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2024, на автобус марки «Setra», р.н. НОМЕР_1 , який вилучено в ході огляду місця події, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Автобус марки «Setra», р.н. НОМЕР_1 , - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали складено 19.08.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1