19 серпня 2024 року
м. Київ
справа №215/35/24
адміністративне провадження №К/990/29576/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року
та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року
у справі №215/35/24
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради
про встановлення наявності компетенції та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом до директора Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якому просив:
- встановити наявність компетенції (повноважень) відповідача, у тому числі делегованих повноважень, за результатом розгляду заяви від 18 серпня 2023 року вх.С-322-П, визнати відмову від вчинення певних дій, зазначених в заяві, протиправною бездіяльністю та зобов'язати вчинити дії зазначені в заяві.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року було позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, а саме надати до суду: оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону; додатки до позовної заяви для відповідача; уточнені позовні вимоги у відповідності до ст.ст. 5, 245 КАС України.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без руху направлена позивачу засобами поштового зв'язку на адресу зазначену в адміністративному позові ( АДРЕСА_1 ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року, позовну заяву, у зв'язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 12 лютого 2024 року та не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 19 червня 2024 року.
03 червня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. від розгляду справи №215/35/24, яка обґрунтована упередженістю та зацікавленістю в кінцевому рішенні.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року від визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І.
Передано адміністративну справу №215/35/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року залишено без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №215/35/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Стосовно ухвал Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, Суд прийшов до таких висновків.
Як вже зазначалося вище, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І. Передано адміністративну справу №215/35/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Щербака А.А., Баранник Н.П., Малиш Н.І.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є судове рішення, яким визнано необґрунтованою заяву про відвід суддів та яким відмовлено у задоволенні заяви про відвід суддів суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою визнано необґрунтованою заяву про відвід суддів та яким відмовлено у задоволенні заяви про відвід суддів суду апеляційної інстанції, відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, визначеному частиною третьою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №215/35/24 необхідно відмовити.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що незгода із такими ухвалами суду може бути висловлена заявником в обґрунтуванні вимог касаційної скарги особи на судове рішення, ухвалене по суті позовних вимог
Щодо ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, Верховний Суд зазначає наступне.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг про суму отриманої ним компенсації по догляду за ОСОБА_2 від 05 квітня 2024 року № 1892 за період з січня 2022 року по лютий 2024 року.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору колегія суддів виходить із такого.
За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2022 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI.
При цьому, надані скаржником довідки не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Поряд із цим, скаржником зазначено, що він є членом малозабезпеченої сім'ї, а спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом його соціальних прав.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї.
Статус малозабезпеченої набуває лише та сім'я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім'ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім'ї та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.
Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім'ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.
Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім'я позивача була визнана малозабезпеченою у зв'язку із чим їй була призначена відповідна державна соціальна допомога, жодних доказів не надано.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що надані скаржником довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг, не є беззаперечним доказом він є членом саме малозабезпеченої сім'ї.
Щодо посилання заявника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то необхідно зазначити, що вказаній справі відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державною судовою адміністрацією України присвоєно категорію 102010000 «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.».
Як вбачається зі змісту судових рішень попередніх інстанцій, предметом розгляду в цій справі є: встановлення наявність компетенції (повноважень) відповідача, у тому числі делегованих повноважень, за результатом розгляду заяви від 18 серпня 2023 вх.С-322-П, визнати відмову від вчинення певних дій, зазначених в заяві, протиправною бездіяльністю та зобов'язати вчинити дії зазначені в заяві.
У зв'язку із чим спір, який виник у цій справі не відноситься до категорії соціальних спорів.
Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов'язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.
З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав належних доказів, які б надавали Суду підстави для звільнення останнього від сплати судового збору відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3028,00 грн.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання відповідних доказів та надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №215/35/24
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №215/35/24.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №215/35/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду