про відмову у відкритті касаційного провадження
19 серпня 2024 року
м. Київ
справа №400/1639/24
адміністративне провадження № К/990/31355/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого - судді Осіпова Ю.В., суддів Коваля М.П., Скрипченка В.О.)
у справі № 400/1639/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та щодо неоформлення й ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також підготувати й надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року й 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах та відсотках встановлених для діючих військовослужбовців за посадою військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_4 , для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково. А саме:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсiйного фонду України у Миколаївськiй областi оновленої довiдки про розмiр грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XIІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 лютого 2023 року;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити й направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, й з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2021 року, з 01 лютого 2022 року, з 01 лютого 2023 року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, заявивши при цьому клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання цієї скарги.
П'ятий апеляційний адміністративний суд, відмовивши у задоволенні зазначеного клопотання заявника, постановив ухвалу від 02 липня 2024 року про залишення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_3 без руху у зв'язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору, надавши заявнику при цьому десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.
Проте 11 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду із повторним клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Розглянувши дане клопотання, П'ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у його задоволенні з мотивів необгрунтованості та повернув заявнику апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановив ухвалу від 18 липня 2024 року.
12 серпня 2024 року до Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій останній просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року про повернення апеляційної скарги, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані пояснення та докази, надані відповідачем при поданні апеляційної скарги та клопотань, а ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року прийнята з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, зазначає, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. При цьому сама процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судового збору є доволі тривалою у часі, позаяк після оголошення на території України воєнного стану всі фінансові ресурси Міністерства оборони України першочергово спрямовуються на фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України. Як наслідок, починаючи з 20 листопада 2023 року на відповідному ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні кошти для сплати судового збору. З метою отримання додаткового бюджетного асигнування на цілі сплати судового збору за поданою апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 вжив заходів шляхом надіслання до помічника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальника фінансово-економічного управління відповідного листа.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Приписами пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -- КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Положенням пункту 1 частини четвертої цієї ж статті визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк скаржник не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, доказів сплати судового збору не надав. Також суд зазначив, що в розумінні норм КАС України та статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. В той же час скаржник не входить до кола осіб, на яких поширюються положення статті 8 зазначеного Закону в частині відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.
Крім того, апеляційний суд відзначив, що наведені ІНФОРМАЦІЯ_2 у клопотанні про відстрочення сплати судового збору мотиви не є поважними. Більш того у разі задоволення поданого відповідачем клопотання, такі дії можуть розцінюватися як надання певних процесуальних переваг відповідачу перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний судовий збір.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, відповідач (суб'єкт владних повноважень), маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
П'ятий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону, обґрунтовано ухвалою від 18 липня 2024 року повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо сплати судового збору.
Стосовно ж вказівки на введення воєнного стану на території України Суд зазначає, що в силу положень частини другої статті 9 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якої в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Також покликання на вказану подію як таку має бути обумовлене конкретними обставинами, які вплинули на дотримання учасником процесуальних правил щодо форми та змісту апеляційної скарги, а також підтвердженим відповідними доказами того, як саме дана подія вплинула на роботу цього державного органу, що в свою чергу зумовило неусунення недоліків такої скарги у встановлений судом строк.
У даному ж випадку, посилаючись в касаційній скарзі на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з причин тимчасової відсутності бюджетного фінансування та запровадження воєнного стану в Україні, скаржник в той же час не надав жодних доказів, які б підтверджували відсутність у нього коштів упродовж періоду з дня ухвалення рішення суду першої інстанції до дня подання апеляційної скарги, та, що вказана вище подія мала на це прямий вплив.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 328, 332, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 400/1639/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко