19 серпня 2024 року
м. Київ
справа №380/915/23
адміністративне провадження №К/990/30199/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" звернулося Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій";
- зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду, завдану виконанням його протиправного наказу від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" щодо проведення демонтажу засобів зовнішньої реклами, які розміщувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" у м. Рівному на підставі дозволів № 16/9 (вул. Литовська, перехрестя з вул. Кавказькою), № 16/21 (вул. Міцкевича, перехрестя з вул. Кн. Володимира Великого) та № 16/26 (вул. Гагаріна, в районі перехрестя з вул. У.Самчука), шляхом відновлення у натурі попереднього становища, що існувало до проведення їх примусового демонтажу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" в частині зобов'язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" відповідно до переліку 1-3, 5-13 додатку до наказу;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 апеляційні скарги відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 і позивача на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 380/915/23 залишено без задоволення; апеляційну скаргу позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 задоволено частково:
- змінено мотивувальну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 щодо відмови у відшкодуванні шкоди;
- в решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 залишено без змін.
02.08.2024 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, в якій скаржник просить скасувати на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 в частині визнання протиправним та скасування наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" в частині зобов'язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" відповідно до переліку 1-3, 5-13 додатку до наказу та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята 01.05.2024 та в цей же день складено її повний текст. Касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції 02.08.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником причин пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження при поданні касаційної скарги заявник посилається на те, що згідно картки руху документа дата доставки до електронного суду оскаржуваної постанови 01.05.2024 19 год. 51 хв. Таким чином, оскаржувана постанова суду вручена скаржнику 02.05.2024, відтак, перебіг процесуального строку розпочався з 03.05.2024 та закінчився 01.06.2024 (вихідний день), а касаційна скарга подана 03.06.2024 (перший робочий день).
Разом з тим, належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема, роздрукована з підсистеми «Електронний суд» (картка руху документа) з відміткою про доставлення оскаржуваної постанови апеляційного суду до електронного кабінету скаржника, поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про дату видачі копії відповідного судового рішення тощо.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Окрім того відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України і вказує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень статті 16 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 08.04.2020 у справі №750/293/17.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №750/293/17, на які скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, спори стосуються дій відповідачів щодо відмови у продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Натомість даній справі предметом оскарження є наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій".
Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що цю справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки предметом оскарження в зазначеній справі є наказ відповідача від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій", а також з огляду на значення справи для сторін, обраний спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи - дана справа є малозначною.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення, які прийняті в порядку спрощеного позовного провадження, можуть бути оскаржені у виняткових випадках, доведення яких покладається на скаржника.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Проте, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику слід зазначити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши більш детальні обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною п'ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої та п'ятої статті 328 КАС.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані Судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Надіслати копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій
Т.Г. Стрелець ,
Судді Верховного Суду